Гірничодобувна промисловість у нас передусім асоціюється з Верхньою Сілезією. У Нижній Сілезії головним чином видобувають мідь. Дуже багаті поклади цієї сировини, відкриті наприкінці 1950-х років, спричинили виникнення та розвиток мідного басейну в районі Lubin і Polkowice. Однак наш регіон упродовж тривалого часу був також відомий видобутком кам’яного вугілля. І далі Нижня Сілезія багата на значні поклади «чорного золота». До Другої світової війни так званий Нижньосілезький вугільний басейн об’єднував численні гірничі підприємства, які були рушієм німецької економіки.
На жаль, праця шахтаря пов’язана з великим ризиком. Нещодавні трагічні події в Polkowice чи гучна катастрофа на шахті Halemba 2006 року забрали багато життів. Довоєнна Нижня Сілезія також пережила такі трагічні події. Влітку 1930 року в одній із нижньосілезьких шахт загинула аж 151 людина. Це була найтрагічніша гірнича аварія в новітній історії нижньосілезької гірничої промисловості.
Уся історія розгорнулася на шахті Wenceslaus (Wacław) у Ludwikowice Kłodzkie. Однак почнімо від початку.
Перші згадки про видобуток вугілля в околицях Nowa Ruda датуються XV століттям. Новітній період гірничої справи на цій території розпочався 1771 року, коли барон von Haugwitz, власник верхньої частини села Jugów, відкрив шахту. Згодом підприємство придбав Friedrich August von Stillfried. Аристократ перепродав шахту 1810 року графу Magnis. Через два роки вона стала власністю поручика von Bonge. Його родина керувала шахтою до 1855 року. У 1884–1887 роках вона стала власністю французької фінансової групи. 1897 року юрист доктор Gustaw Linnartz викупив усі частки.
На межі XIX і XX століть було збудовано електростанцію потужністю 18 МВт. Вона працювала на шламі з розташованої неподалік шахти. Електростанція діяла до 1964 року.
Щодо розташування шахти потрібне певне уточнення. Шахта містилася в поселенні Miłków, розташованому в Центральних Судетах, в околицях Wzgórza Wyrębińskie. Miłków — це, точніше, поселення села Ludwikowice Kłodzkie. Його німецька назва, яку можна зустріти на німецьких листівках, — Mölke.
Шахта Wenceslaus (вимовляється: венкслáус) була найсучаснішою шахтою Нижньосілезького вугільного басейну. Повністю електрифікована, вона мала конвеєр, яким транспортували видобуту породу, а також власну вузькоколійну залізницю.
1897 року поглибили стовбур Walter, а вже через три роки видобуток вугілля становив 185 721 тонну на рік [R. Borzęcki, M. Bodlak, Historia eksploatacji węgla kamiennego w rejonie dawnej kopalni Wacław w Ludwikowicach Kłodzkich na Dolnym Śląsku, s. 157–161].
У Wenceslaus існували такі стовбури:
- Kunegunda (після 1945 року Wacław) — глибина 417 м
- Walter (Wanda) — глибина 610 м
- Kurt (Ludmiła) — глибина 310 м
- Baltazar (вентиляційний стовбур) — глибина 350 м.
Переломним періодом для шахти були міжвоєнні роки. Німеччина втратила більшу частину Верхньої Сілезії, а кам’яне вугілля тоді було головним паливом для промисловості. 1921 року створили компанію Wencesclaus зі штаб-квартирою в Ludwikowice Kłodzkie (нім. Ludwigsdorf). Можна сказати, що розвиток підприємства став водночас і його прокляттям. 1924 року видобуток уже перевищив 629 927 тонн. Роком раніше шахта мала найбільшу в своїй історії кількість працівників — майже 4600 шахтарів і 250 адміністративних працівників. 1929 року було досягнуто рекордного видобутку — 900 000 тонн.
Катастрофою як для підприємства, так і для всього району стала аварія, що сталася 9 липня 1930 року. Близько 16:00 у стовбурі Kurt у Jugów, на третьому горизонті, стався викид діоксиду вуглецю. Це, своєю чергою, спричинило обвал скельного блоку завдовжки 35 метрів. Уся стіна виробки почала осипатися. Загалом обвалилося 3354 тонни породи. Унаслідок цієї трагічної події під землею загинув 151 шахтар.
Усіх жертв катастрофи поховали в окремій частині кладовища в Jugów. У похоронних урочистостях взяли участь близько 20 000 людей, зокрема представники німецької влади. На вшанування пам’яті загиблих також встановили каплицю. Могили шахтарів пережили воєнне лихоліття, але, на жаль, у 1990-х роках їх ліквідували, що особисто я вважаю дуже недоречним вчинком адміністратора кладовища.
Через рік після цих трагічних подій шахту закрили. Її знову запустили в 1933–1939 роках. В останній період своєї діяльності підприємство заборгувало. Видобуток скоротили на 70%, а економічна криза спричинила падіння ціни на вугілля. У 1940-х роках підприємство Dynamit Nobel A.G. виробляло на території шахти боєприпаси. Після Другої світової війни видобуток вугілля вже ніколи не відновлювали.
Шахта Wenceslaus свого часу була найсучаснішою та найпродуктивнішою шахтою кам’яного вугілля в Нижній Сілезії. Вугілля, яке в ній видобували, — так званий антрацит, різновид вугілля з найбільшим вмістом цього елемента. Такий вид вугілля ідеально підходить для виробництва коксу, застосовується в металургії та для виготовлення електродів. На жаль, гірничі поля під Ludwikowice Kłodzkie, Miłków і Jugów належать до найбільш загазованих у Європі. 2004 року шахтою зацікавилася шотландська компанія. Натомість 2013 року австралійці виконали пробне буріння. Обсяг родовища в Ludwikowice оцінюють приблизно у 180 мільйонів тонн.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, ентузіастом історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, сповненій сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Доля Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож іноді варто присвятити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.