У Нижній Сілезії до Другої світової війни діяло багато місцевих оркестрів і музичних колективів.Також із Нижньої Сілезії походять корені видатних композиторів. Музикантів найвищого ґатунку.
Зосереджуючись сьогодні на Новогродці, варто згадати Юзефа Ігнація Шнабеля. Композитора, добре відомого в регіоні. Його музика та творчість уже кілька років є провідною темою Міжнародного музичного фестивалю «Muzyka u J.I. Schnabla». Композиції Шнабеля, відкопані після років культурного забуття, знову стають модними й вартими уваги. Забутий майстер зі Сілезії повертається з колишнім блиском.
Шнабель — постать, уже досить добре відома. Однак Новогродець може похвалитися також композитором ще більшого масштабу, зі світовою славою. Цим музикантом є Paul Hindemith, один із головних провісників модернізму в музиці. До найвидатніших майстрів цього напряму належать, зокрема, Ігор Стравінський, Вітольд Лютославський і саме Гіндеміт.
Неокласичний напрям — це різновид сучасної, авангардної музики. Його головна засада — повернення до витоків романтизму з використанням сучасних музичних технік. Цей музичний жанр досить важкий для сприйняття. Сам Геббельс назвав музику Гіндеміта суцільним шумом, позбавленим будь-якої цінності. У 1930-х роках такі сучасні форми суперечили простоті націонал-соціалізму.
Пауль Гіндеміт не народився в Nowogrodziec. Однак він провів дуже докладне дослідження походження своєї родини. Як виявилося, предки з боку батька проживали в регіоні Dolnego Śląska, між Lubaniem та Jaworem. Також Новогродець, як колишній Namburg am Quies, згадується в історії його предків.
Батько Пауля Гіндеміта, Роберт Рудольф Еміль Гіндеміт, народився 15 травня 1870 року в Новогродці. Його батьками були Carl Hindemith та Marie Franziska Monica Seeliger. Родина Гіндеміта тоді належала до заможного середнього класу міста.
Пауль Гіндеміт народився 15 листопада 1895 року в Ганау-на-Майні. Його дитинство не було надто щасливим. Батько виховував своїх дітей дуже суворо. Однак Пол провів три щасливі роки дитинства (1899–1902) у бабусі й дідуся в Новогродці. Його дід обіймав посаду бургомістра [zob. www.hindemith.info/en/life-work/, oficjalna strona Fundacji Hindemitha].
Пол розпочав навчання у школі в Мюльгаймі. Там же він почав учитися грати на скрипці. У 13 років розпочав навчання в консерваторії у Франкфурті. Спочатку продовжив опановувати скрипку, а з 1912 року також вивчав основи композиції, а згодом — диригування. Після смерті батька, який загинув на війні 1915 року, він мусив фінансово підтримувати родину. Тож почав працювати скрипалем у театральному оркестрі у Франкфурті. Влітку грав на курортах.
В останній рік Першої світової війни його призвали до війська. Це не перервало і навіть не порушило його кар’єри. Як виявилося, його командир був великим меломаном. Гіндеміт мав забезпечені умови для гри та композиції. Під час служби він написав твір «Струнний квартет op. 10». Композицію публічно виконали на концерті у Франкфурті 1919 року.
У Франкфурті він навчався, студіював, працював, а також познайомився зі своєю дружиною — Joahnną Gertrudą Rottenberg. Йоанна була дочкою диригента франкфуртської опери. Їх поєднали велике кохання та спільна пристрасть до музики. Вони часто музикували разом.
Друга половина 1920-х і всі 1930-ті роки стали періодом стрімкого розвитку кар’єри Пауля Гіндеміта. Він співпрацював із найкращими композиторами та диригентами. Реалізував великий задум — написав на замовлення Boston Symphony Orchestra твір «Konzertmusik» для струнних і мідних духових інструментів.
На жаль, із 1933 року, коли в Німеччині до влади прийшли нацисти, Паулю ставало дедалі важче працювати. Його твори заборонили на радіо. Атмосфера навколо нього стала нестерпною, що впливало на його самопочуття. Він дедалі частіше думав про еміграцію. Наприкінці 1930-х тричі побував у США.
Саме туди він емігрував 1940 року. Почав викладати в Єльському університеті. У 1946 році отримав американське громадянство.
Перебування у Сполучених Штатах, безперечно, означало подальший розвиток його міжнародної кар’єри. Він уже був відомим у всьому світі композитором, педагогом і теоретиком музики.
Після війни, 1949 року, він отримав пропозицію працювати в Цюрихському університеті. Спочатку ділив свої академічні обов’язки між Цюрихом і Єлем. Згодом це стало обтяжливим. На початку 1950-х він назавжди переїхав до Блоне у Швейцарії. У 1955 році вже викладав лише час від часу як професор у відставці.
Пауль Гіндеміт помер 28 грудня 1963 року в лікарні у Франкфурті-на-Майні.
Його внесок у розвиток сучасної музики величезний. Він написав дуже багато творів, зокрема оркестрові твори (концерти, симфонії), а також сонати для різних інструментів із фортепіано.
Гіндеміт — постать, чудово відома у світі музики. Хоча він ніколи не жив тут постійно, однак провів у Новогродці у бабусі й дідуся щасливе дитинство.
Шнабель — після років забуття й невідомості — повертається до культурного життя регіону. Натомість прізвище Гіндеміта ніколи не пов’язували з маленьким сілезьким містечком. Якщо порівнювати ці дві постаті, треба пам’ятати про одне. Ці композитори створювали дуже різну музику. Шнабель писав передусім релігійні твори. Гіндеміт був творцем авангардної музики й постаттю, відомішою на міжнародній арені та, звісно, у Німеччині. Його вшанувала німецька пошта — його зображення було на поштових марках.
Натомість J.I. Schnabel — сілезький композитор. За його життя й творчої діяльності про нього багато говорили по всій Сілезії та у Вроцлаві, де він працював і жив. Там його й поховали. Ще до XIX століття в найкращих німецьких музичних часописах часто згадували твори Шнабеля. Пізніше, однак, його ім’я було забуте. Його знову відкрили на початку нового тисячоліття.
І Шанбель, і Гіндеміт увійшли в історію Новогродця та Нижньої Сілезії. Але саме творчість другого здобула визнання на міжнародній арені.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся представляти історію з іншого боку, цікаво, не типово по-книжковому, сповнену сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Долі Нижньої Сілезії, безперечно, цікаві й захопливі, тому іноді варто присвятити їм хоча б трохи часу.
Більше у блозі Павла Скіерсініса.