Питання його смерті й донині викликає чимало суперечок. Дискусія на цю тему дуже жвава. Уже висловилися кілька авторів, істориків і місцевих дослідників історії. Мешканці Bolesławiec також мають власну думку з цього приводу. Нещодавно мене зацікавив текст Sebastiana Zielonki під назвою «Колишній Bolesławiec: вулиця Bolesława Kubika» (Istotne.pl). Під ним розгорнулася дискусія. Почали вказувати на деякі факти, які не відповідають дійсності. Один з інтернет-користувачів написав: «І виявилися невігластво […] та повторення нісенітниць. Kubik та інші загинули не від міни, це був нерозірваний боєприпас [...]». Інший коментатор стверджував: «Але нісенітницею […] є твердження, що в Bolesławiec і “на цій території” діяло німецьке підпілля!».
Отже, як усе було насправді? Неточностей чимало. Щоб відповісти на основні запитання, передусім слід зосередитися на моменті нещасного випадку (якщо це справді був випадок) і смерті Kubika. Також необхідно зіставити факти: чи існувало німецьке підпілля — і в якій формі? Лише тоді постане повніша картина для подальшої дискусії.
Одним із перших текстів, що спростовує змовницьку теорію, є стаття Dominika Broniszewskiego під назвою «Як творять історію Bolesławiec» (bobrzanie.pl). Автор зазначає, що немає жодних підстав стверджувати, ніби трагічна смерть бургомістра була наслідком змови. Він також вказує на поширення неправди, зокрема через Вікіпедію. Свого часу я сам натрапив у Вікіпедії на таку згадку про змову, однак її змінили, і тепер там у жодному разі не йдеться про замах.
Цією темою також займалися Bernard Łętowski («Випадок чи замах?» на сторінках bolesławiec.naszemiasto.pl) та Zdzisław Abramowicz, згаданий у цьому тексті. Обидва автори розмірковують, чи справді це була організована акція післягітлерівського підпілля, чи звичайний трагічний нещасний випадок. Z. Abramowicz висуває тезу, що ніхто не міг передбачити, що нова міська адміністрація працюватиме під час жнив в одному з колишніх господарств. Крім того, у роботах брали участь і самі німці, а Freies Deutschland (далі: FD) не ризикувала б життям своїх співвітчизників. Ба більше, очевидне звинувачення FD також було наслідком пропаганди ПНР. За словами Z. Abramowicza, Bolesław Kubik дістав тяжкі поранення внаслідок вибуху протипіхотної міни або іншого невибухлого боєприпасу.
Таке припущення справді видається раціональним, однак найкраще звернутися до джерел і самостійно скласти власну думку. Одним із основних історичних джерел є протокол, що зберігається у любанському відділенні Державного архіву у Вроцлаві. Ось текст протоколу:
Протокол
свідчень очевидців трагічного випадку смерті покійних громадян Jasztal Józef, Kubik Bolesław та інших унаслідок вибуху міни 21.7 цього року в селі Tylinów (Tillendorf) поблизу Bolesławiec.Свідок: Jamski Włodzimierz, народжений 25 IX 1921 року (IX виправлено від руки), свідчить:
21.7 цього року з ініціативи староства було організовано жнивну акцію, у якій брали участь чиновники та місцеве німецьке населення. О 9:30 у міському маєтку Tylinów (Tillendorf), під час перенесення перевесел для в’язання снопів, наступили на замасковану міну, унаслідок вибуху якої 4 людини загинули. Jasztal і Kubik через тяжкі отримані поранення померли в лікарні.
[…] Bolesławiec, 29.10.1945».
Протокол Jamski однозначно вказує, що причиною отриманих поранень і подальшої смерті було наступання на міну. Це припиняє спекуляції щодо вибуху невибухлого боєприпасу. Очевидець події чітко вказує: це була міна.
Іншим доказом із джерел є свідоцтво про смерть, у якому підтверджено, що Bolesław Kubik, народжений 12.07.1918 року в Starachowice, помер у Bolesławiec 22.07.1945 року. Свідоцтво видали 24 липня 1945 року.
Kubik, тяжко поранений у живіт, помер наступного дня в лікарні. Спочатку його поховали на цвинтарі на вулиці Garncarskiej. Потім його останки перенесли на новий цвинтар на вулиці Śluzowej. На території маєтку загинули Anna Pawełkiewicz, Władysław Orlik, Władysław Burakowski та один німець.
На момент смерті Bolesław Kubik було лише 27 років. До Bolesławiec він приїхав разом із уповноваженим уряду на округ 36. Обов’язки бургомістра він виконував лише кілька тижнів. У липні, під час жнив, він вирішив разом зі своїми співробітниками зібрати врожай із господарства площею 20 гектарів. У такий спосіб він хотів поповнити запаси зерна, яке було вкрай необхідним. Нещасний випадок закінчився трагічно. Ми майже напевно знаємо, що післягітлерівське підпілля не брало участі в цій події, але чи існували структури німецького підпілля в Bolesławiec та його околицях?
Такі структури безперечно існували, а організація Freies Deutschland («Вільна Німеччина») була однією з найактивніших німецьких бойових організацій. У самому Bolesławiec (німецькому Bunzlau) після війни, до моменту виселення, проживало близько 3000 німців, а в самому Bolesławiecкому повіті — близько 6000. Роль FD як небезпечної організації, покликаної дестабілізувати та знищувати польську адміністрацію, була значною. Таку тезу висувають і Robert Primke та Maciej Szczerepa, які у своїй праці «Werwolf: таємні операції в Польщі» не применшують ролі цієї організації, а навпаки. Деякий час тому в моєму блозі з’явився цікавий коментар щодо FD. Інтернет-користувач написав у ньому, зокрема:
FD — це вигадка комуністичної пропаганди, навіть Військовий районний суд у Вроцлаві, який судив цю нібито групу в 1946 році, встановив, що немає доказів для покладення на обвинувачених вини за знищення згаданих підприємств [mowa o zakładach w Czernej i Zebrzydowej (gmina Nowogrodziec), podpalonych przez organizację „Wolne Niemcy”].
Натомість джерела однозначно стверджують, що підпали обох підприємств здійснило FD. Таку розповідь наводить Wiesław Dobrzycki («У пастці»):
Уночі диверсійний загін вирушив до Czerna. Групи саботажників по кілька осіб увірвалися на фабрику. Одні поливали машини бензином, інші закладали в них вибухові заряди. […] Коли прибігли перші польські робітники, у палаючих фабричних будівлях почали вибухати заряди. Про рятувальну операцію не могло бути й мови. Потужні детонації стрясали стіни фабричних цехів. Вогонь знищив машини та обладнання. […] Фабрика майже повністю згоріла. [R. Primke, M. Szczerepa, Werwolf. Tajne operacje w Polsce, s. 110, Kraków 2008].
Спалення черепичної фабрики в Czerna відбулося в листопаді 1945 року. Через кілька днів було знищено керамічні підприємства в Zebrzydowa. Під час відступу після успішної акції бойовики застрелили 2 міліціонерів. На території Bolesławiec також відбувалися подібні події. «Вільна Німеччина» здійснила диверсію на цегельні в Bolesławiec. Мінування також провели на басейнах, унаслідок вибуху якого загинули 38 радянських солдатів. Міна вибухнула в казармах Bolesławiec — загинуло кілька польських солдатів. Імовірно, члени FD також підірвали радянський товарний потяг. Унаслідок події загинуло 7 радянських військовослужбовців.
Як бачимо, FD («Вільна Німеччина») — не просто вигадка польської пропаганди. Щоб це зрозуміти, слід зважати на те, що район Нижньої Сілезії як Повернуті землі був особливим. У Нижній Сілезії не існувало сформованої польської адміністрації. Польських структур не було, а передусім німецьке населення становило переважну більшість. Тому німецьким бойовим групам було ще легше організовуватися та діяти. Вони мали підтримку німецького населення. Bolesławiec і навколишні населені пункти оточували густі ліси, що полегшували конспірацію.
На території Bunzlau перебувало близько 200 членів «Вільної Німеччини». Їхнім керівником був відомий у місті інженер Artur Kühne. Звільнений із радянського полону, він почав працювати над повторним запуском міської електромережі та водогону. Це була надзвичайно хитра людина, яка скористалася своїм становищем. Він оточив себе німецькими робітниками, які фактично також входили до складу диверсійної організації. Інженер часто їздив до Wrocław, а навіть до Берліна, щоб здобути запасні частини, необхідні для функціонування мереж. У той період дістати ці деталі було нелегко. Однак поїздки також мали характер зв’язкової роботи. Kühne звітував своїм керівникам. Він повідомляв, що саме відбувається в Bolesławiec і як функціонує польська адміністрація.
«Вільну Німеччину» приблизно через рік діяльності було розгромлено. На жаль, слідчі дії проводилися дещо навмання. Прикладом цього є трагічний випадок священника Paul Sauer.
Духовника безпідставно звинуватили у співпраці з FD. Такий стан речей цілком відповідав інтересам Управління безпеки. Диверсійна діяльність священника чудово демонструвала, як німецький священник знищує все польське. На жаль, усі доноси на ks. Sauera були сфальсифіковані. Їх і неправдиві донесення писав dr Georg van Tall, голландець за походженням. Цей лікар був агентом УБ, а також співпрацював із радянськими спецслужбами — НКВС або СМЕРШем. Доктор van Tall був цинічною людиною, позбавленою честі. Він сам запрошував священника до себе слухати радіопередачі. Пізніше у своїх звітах він стверджував, що священник ретельно записував почуту по радіо інформацію. На підставі цих записів він нібито, зокрема, поширював неправдиві відомості про можливу війну між Америкою та Росією і про те, що Нижня Сілезія ніколи не стане польською.
Священник Sauer був ув’язнений і катований у підвалах нинішнього Молодіжного будинку культури. Його звільнили, однак через тортури він невдовзі помер після виходу на волю.
Приклад священника показує, наскільки влада прагнула розправитися з Freies Deutschland. Під час розслідування заарештували 100 осіб, залучених до антипольської діяльності. До смертної кари, зокрема, засудили інженера Kühne та його найближчих соратників. Також стратили німецьку молодь віком 14–16 років, яка нібито належала до FD. Вище пролунало звинувачення, що військовий суд не знайшов жодних доказів існування такої організації та здійснення нею диверсій. Однак якби це було так, багатьох людей, зокрема неповнолітніх, не засудили б до смерті. Багато членів FD померли у в’язниці.
Думаю, що роль FD попри все сьогодні недооцінюють. Настільки жорстокі наслідки для німців є одним із доказів того, що німецьких бойовиків панічно боялися. УБ мало за будь-яку ціну вирішити цю проблему. У багатьох випадках діяли навмання, але їм вдалося схопити головне керівництво «Вільної Німеччини». Успішну операцію Управління безпеки використали в пропагандистських цілях. Поганих німців перемогли й схопили чудово діючі польські служби.
Отже, справу смерті бургомістра Bolesław Kubik можна вважати остаточно закритою. Натомість питання діяльності Freies Deutschland і надалі викликатиме сумніви. Нещодавно я прочитав багато різних коментарів у дискусії на цю тему. Чимало людей заперечують існування такої організації. Інші вказують, що це комуністична пропаганда, а ці тези можна викинути на смітник історії. Однак якщо припустити, що «Вільна Німеччина» — вигадка, то як пояснити підпал черепичної фабрики в Czerna та керамічних підприємств у Zebrzydowa? А хто підірвав міст на залізничній лінії до Jelenia Góra і на цьому ж маршруті також вхід до тунелю (8 травня 1945 року)?
Ці події відбулися, і хтось мусив їх скоїти. Їх приписують німецькому бойовому угрупованню, і це факт, який важко спростувати. Те, що народна пропаганда зробила з Freies Deutschland та Werwolf «великими й небезпечними організаціями», — одне, однак вони справді існували та реально становили загрозу для польської державності на Повернутих землях.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, захоплюється історією, особливо історією Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся представляти історію з іншого боку, цікаво, не по-книжковому, без сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких не знайдеш у підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож іноді варто присвятити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.