Крушин після 1945 року заселили поляки, які походили з різних куточків Польщі. До населеного пункту прибули реемігранти з Югославії, колишніх Східних кресів, центральної Польщі та Франції. Нові мешканці почали творити польську історію цього населеного пункту.
На початку свого перебування вони мали адаптуватися на новому місці, взятися за господарювання та відбудувати інфраструктуру, залишену німцями. Через воєнні дії поселення зазнало значних втрат у забудові та оснащенні будинків. Їх можна оцінити приблизно у 20% порівняно з 1939 роком.
У населеному пункті протягом 50–60-х років діяли численні організації, що об’єднували мешканців, зокрема Коло сільських господинь, «Служба Польщі» та спортивний клуб. У світі без сучасних медіа вони відігравали дуже важливу роль, адже забезпечували відчуття безпеки та розваги для мешканців, які внаслідок післявоєнних змін мусили з нуля створювати суспільне життя в населеному пункті.
У спогадах про той період залишилися громадські роботи, відбудова довоєнної зали для занять, призначеної для народного дому, який і сьогодні служить мешканцям, а також автобусна зупинка на сучасній вулиці Гłównej. У 1957 році на вулиці Lipowej ввели в експлуатацію переробне підприємство фруктів і овочів, яке в перший період існування працевлаштовувало 30 осіб. На жаль, «фабрику» на початку 90-х років ліквідували, а сьогодні об’єкт занепадає.
Цікаво, що влітку створювали дитячі садки для дітей фермерів, щоб усі могли працювати під час жнив, після яких організовували свято врожаю та разом розважалися.
Однією з найбільших проблем для людей була відсутність церкви, оскільки довоєнна будівля була зруйнована й розібрана у 60-х роках XX століття. Завдяки зусиллям мешканців і священників першу будівлю звели наприкінці 70-х років XX століття, що значно полегшило участь у недільній святій месі.
Від того періоду збереглися цікаві фотографії, які демонструють найцікавіші моменти післявоєнної історії Крушина.
Sebastian Zielonka — історик, випускник Вроцлавського університету. Спеціалізація: архівознавство та консервативна документалістика. Цікавиться історією регіону та суспільним життям європейців у XX столітті. У вільний час подорожує.