Я з покоління, яке вчили — і наголошую на слові «вчили», — що для того, щоб мати повагу в суспільстві, щось у ньому означати, а згодом обіймати важливі посади, потрібно вчитися. Вчитися — це означає здобувати освіту й наукові ступені, а набуті таким чином знання перетворювати на довіру. Ми відійшли від такої моделі соціального просування. Ми виробили для себе короткі шляхи: нахабство, хамство, наклепи та публічне знищення конкурентів — чи то політичних, чи то професійних. Така негативна поведінка найчастіше прикривається псевдопатріотизмом, а іноді й релігією.
Брехня в польському парламенті
Якщо в польському парламенті нормою є брехня, нахабство, виправдання обману й обманщиків, колаборація всупереч польським державним інтересам; якщо суспільство керується емоціями під час вибору лідерів, а не їхньою кваліфікацією чи здібностями, — то маємо те, що маємо зараз. Творці законів, тобто парламентарі, поводяться як хулігани, пропонуючи своїм виборцям протиправну поведінку. Люди поводяться так, як можуть зрозуміти очікування своїх лідерів і втілити їх у життя.
Я не раз намагаюся розмовляти з людьми, зачарованими ідеологією та політикою своїх лідерів, — найчастіше стикаюся з агресією з їхнього боку. Лідери добре знають, що ставляться до своїх виборців як до об’єктів. Коли я пишу цей фейлетон, до мене надходить інформація, що черговий молодий чоловік, цього разу 15-річний, напав із ножем на працівницю школи в одній зі шкіл Польщі. Пані-працівниця не пережила нападу.
На мою думку, з польського парламенту виходять юридичні недоладності. Я побоююся, що ці недоладності є свідомими, адже їхня неконституційність впадає в очі навіть людям без юридичної освіти. Я доводжу, що саме політики в повному обсязі, від початку до кінця, несуть відповідальність за поведінку суспільства та функціонування держави. Безвідповідальна людина потрапляє до парламенту лише тоді, коли її обирають безвідповідальні люди. Якщо ми хочемо, щоб депутатський мандат отримав скандаліст і злочинець, то його обирає саме таке середовище.
Усунення порядних людей із суспільного життя
Держава погоджується на усунення порядних людей із суспільного життя, якщо дозволяє всезагальний хейт, безкарність його поширювачів і відсутність можливості очиститися від наклепів. Радикалізація молодих людей виникає саме через примітивізм польських політиків, через ставлення їхніх інтересів вище за стабільність польської держави. Некомпетентність установ і чиновників, глибоке відчуття безпорадності суспільства перед помилковими або кривдними рішеннями державних органів — усе це спричиняє різноманітні розчарування.
Спробуйте на мить уявити, що ці молоді люди щодня чують удома, якщо вирішуються на таку радикальну поведінку. У якому середовищі виховуються ці молоді поляки? Висміяли громадянське виховання, у межах якого навчали суспільно корисної поведінки та справжнього патріотизму. Адже змінився лише лад, а не суспільство — це все ще та сама Польща.
Я пишу й водночас слухаю коментарі журналістів і політиків щодо так званих «людей із ножами» — і ніхто не помічає причин цих подій. Політики, щоб здобувати прихильників, вирішили купувати голоси, поступаючись радикальним вимогам різноманітних середовищ — навіть тих, які слід було б усувати із суспільства належним законодавством. Підморгування політиків злочинцям має свої наслідки. Ця піраміда абсурдів руйнується — як бачимо, великою ціною.
Політики знизили оперативну спроможність правоохоронних органів, забравши в них гроші та повноваження, зокрема штатні посади, — тому маємо наслідки й ланцюг подій. Саме на оперативному етапі такі дії розслідують і припиняють ще до того, як вони відбудуться. Сильна поліція є значною загрозою також для нечесних політиків — звідси й побічні ефекти.
Приклади суспільної поведінки можна було б множити, але одне безсумнівно: доки ми довірятимемо себе безвідповідальним людям, доти наражатимемо себе на небезпеку — і дуже реальну. «Недобре діється в державі данській».