Leszek Socha коментує останні повідомлення у зв’язку зі статтею «Колишнього керівника Telewizja Bolesławiec затримано й тимчасово заарештовано. Розслідування стосується мільйонів із повені».
Як ми дізнаємося, пише Socha, колишній керівник Telewizja Bolesławiec, мабуть, відчув на собі стихійне лихо, що також принесло йому поліцейські прикраси на зап’ястях.

Люди є частиною природи, тому природним чином хочуть мати статки за якомога менших зусиль. Такі прагнення дедалі частіше помітні також у політично-чиновницькому середовищі. Чому я поєдную ці дві професійні групи? Бо дедалі менше людей потрапляє на роботу в державну адміністрацію без політичного призначення. Щоправда, ми чуємо гасла про відмову від непотизму, кумівства та сімейних домовленостей, але це лише декларації. Водночас, на мою думку, активність контрольних служб, зокрема ABW і поліції, знижена. Законодавчі норми створюють можливості для корупційної поведінки й одночасно виправдання виведення державних коштів у місця, більш дружні до приватних кишень, звісно ж під гаслом «pro publico bono».

Я роками стверджую, що стираються межі між приватним і суспільним. Виникають організації та фірми, які майже спеціалізуються на використанні державних коштів у спосіб, м’яко кажучи, непрозорий. Компанії торгового права, фонди та об’єднання поглинають державні кошти й залишаються поза суворим контролем суспільства та контрольних установ. У цих установах значна частина персоналу походить із політичних призначенців. Я не визначаю політичних кольорів, оскільки проблема стосується всієї політичної сцени. Якщо ж з’являється особа або група, яка виступає проти такого стану речей, вона автоматично зазнає остракізму.

Як я вже згадував, я працював поліцейським, який займався економічною злочинністю, і мав чималі успіхи. Як практик я також знаю, що через саму природу такого виду злочинності неможливо, щоб її вчиняла одна людина. З чим же ми маємо справу в цьому випадку? Коли я чую, що колишній керівник Telewizja Bolesławiec є єдиним причетним, я втрачаю віру в систему державних гарантій захисту суспільства від таких дій — хоча насправді давно її не маю.

Бо звичайного громадянина трактують зовсім інакше. Нещодавно я зробив велику покупку й мусив внести частину заощаджень на рахунок. Працівниця у віконці докладно розпитала мене, звідки вони в мене, пояснивши, що це через закон про відмивання брудних грошей.
Я їжджу на фурі, а це брудна робота — людина забруднюється під час завантаження й розвантаження, тож гроші справді можуть «набратися». Я не відмивав гроші, хіба що випадково залишив їх у робочих штанях, і вони потрапили до пральної машини. У випадку повені гроші чисті, бо їх вимила вода, тож перевіряти їх не потрібно.

Куди б поляк не озирнувся, хтось десь привласнює державні гроші. У мене запитання: де вони? Якщо правоохоронні органи та судова встановили, що хтось розпоряджався державними коштами й привласнив їх, то чому вони не повертаються до державної чи муніципальної скарбниці? Чому правила для звичайної людини не стосуються політиків і чиновників? Хтось привласнив ці гроші й має їх. Народ має працювати, сплачувати податки — причому кілька разів із тієї самої заробленої злотівки, а там гроші зникають, і злочинець має адвокатів та претензії.

Щоправда, кумедна ситуація? Попри весь цей жарт, прошу суспільство прокинутися й серйозно поставитися до своїх грошей. Політиків же слід оцінювати за тим, що вони зробили, а не за тим, що кажуть, ніби зроблять.