Річниця президентства — чудова нагода для загальнонаціональної колотнечі. Будь-який привід добрий, щоб заповнити ефірні години суспільних і загальнонаціональних медіа — це справжній бенкет для політиків. Поки повіт Болеславець готується до чергового «Параду з любові до глини» (мені подобається це визначення, бо я сам відставний «мент») з нагоди Свята кераміки, а радше презентації місцевої влади, на державному рівні політики жбурляються багнюкою та словесними екскрементами.

Karol «міцний хлопець», який нас розділяє

З одного боку, ми слухаємо й читаємо про «міцного хлопця», який боротиметься за нас. Бачимо кінематографічні уривки, що стосуються фізичної сили «вождя» (Putin подібним чином формував свій етос могутнього лідера). Натомість противники показують його зовсім інакше. Як писав Wyspiański: «а це саме Польща». І тут важко знайти лад. Зосередьмося на тому, що важливе для Польщі та поляків. Правда, і тут думки розділилися — адже в Польщі навіть те, що вже розділене, можна ще поділити. Бо немає такої розділеної речі, яку не можна було б поділити, оскільки ми зосереджуємося на тому, що нас роз’єднує, а роз’єднує нас усе, оминаючи те, що нас об’єднує. Навіть те, що нас об’єднує, теж нас розділяє. Думаю, я виклав це досить ясно й можу перейти до власної оцінки ситуації.

Я не надаватиму переваги жодній конкретній партії. Колись на запитання одного з місцевих журналістів, з якою політичною партією мені по дорозі, я відповів, що поки що не довіряю жодній партії настільки, щоб доручити їй охороняти парковку з розбитими автомобілями. Я не хочу нікого образити, хочу лише висловити свою поточну оцінку польської політичної сцени. Так склалося, що я звик оцінювати політиків не за тим, що вони говорять, а за тим, що і як роблять — звідси й ця «парковка».

Чи маю я, як звичайний громадянин цієї країни, обраного Президента РП?

Повертаючись до річниці «президентства» Karol Nawrocki, надалі — Президента РП. Колись на зустрічі з віцемаршалком Сейму РП Monika Wielichowska та заступником міністра Piotr Borys я поставив їм запитання, обґрунтувавши причину його постановки: чи маю я, як звичайний громадянин цієї країни, обраного Президента РП? (Тут очі згаданих осіб — і не тільки їх — явно здивувалися.)

Я пояснив: якщо є серйозні юридичні сумніви щодо результатів, які визначають обрання кандидатів, якщо ані PKW, ані Верховний суд не висловилися з цього питання однозначно, то чи могло відбутися складення кимось присяги на цю державну посаду? А якщо відбулося, то чи маємо ми Президента РП лише на підставі складення присяги, чи все ж таки внаслідок виборів?

Щоб кандидат міг обіймати посаду Президента й реально впливати на правові процеси, що відбуваються в Польщі, мають — якщо дуже спростити — статися дві юридичні події: має завершитися правова процедура виборів (а вона не завершена) та має відбутися складення присяги. Відповіді я не отримав. Те саме запитання, але значно розширене, я поставив Маршалку Сейму РП, водночас запитавши, чи добре сталося, що пан Nawrocki не підписує законів. На мою думку, так — бо завдяки цьому не доведеться вилучати їх із правового обігу, якщо їх підписала неуповноважена особа. Відповіді, звісно, я не отримав, що лише підтверджує: право, як і всюди, просто не працює.

Слабке право дало нам президента-«могутнього лідера»

Не має значення, чи хтось любить пана Nawrocki, чи навпаки — йдеться про польське право. Польське право перебуває у величезному хаосі, здебільшого позбавлене логіки, неузгоджене з чинними правовими принципами, а отже — таке, що не підлягає виконанню. Саме про це я пишу й говорю. Якщо я — звичайний громадянин, який лише трохи орієнтується в цій галузі, — маю сумнів, що межує з упевненістю, щодо свідомої юридичної помилки, то де юристи? Наступне питання, якщо не брати до уваги маршалка Hołownia, на якого — як повідомляють деякі медіа — хтось міг тиснути: а що з так званими Національними зборами? Чи хтось змусив їхніх членів з’явитися у визначений час і в установленому місці? Вони мали вибір і можливість опору — як активного, так і пасивного. Отже, можемо лише здогадуватися про те, що сталося.

Парковка уламків

Повернімося до підтвердження моєї теорії про «парковку уламків». Просто партії та пов’язані з ними люди на вищих рівнях цих організацій перебувають у так званій змові й удають і турботу про країну, і взаємні суперечки. Маємо більш-менш явні приклади масового порушення положень Конституції РП та загального права. Маємо приклади привласнення органів Польської держави нижчими структурами органів самоврядування. Маємо приклади абсурдної криміналізації нашого приватного життя й власного майна, покладання на суспільство обов’язків, приписаних інституціям самоврядування та уряду, накладання податкових тягарів, здатних призвести до краху приватної власності та домогосподарств.

«Бити одне одного по фізіономіях» кулачками заради задоволення

Наслідки? Наслідки вже трагічні, а саме: відтік молодих людей із країни, бо молодь не хоче «товктися» з безкарним чиновницьким бетоном і складним, антисоціальним правом. Наслідком також є — і це вже практично відбувається — створення умов для середовищ, схильних до насильства, які практично всі політичні сторони приймають. Усі це бачать, різниця лише одна: одні це обґрунтовують, приймають і виправдовують, інші засуджують, лякають і нічого не роблять.

Натомість повернімося до ролі так званого Президента РП. Якщо він називає себе «Охоронцем Конституції РП», то в Конституції є стаття 13. Якби її застосувати, цей «охоронець», бажаючи залишитися відповідним її положенням, окрім заборони діяльності половини партійних угруповань у Польщі, сам мусив би усунутися з посади.

Особисто я захоплююся історією і знаю, що подібний спосіб управління державою призвів до найбільшої трагедії в історії людства. Якщо фізична сила замінює освіту чи інтелект, ми отримуємо насильство й відчай. Також «бити одне одного по фізіономіях» кулачками заради задоволення, стріляти в диких тварин для розваги чи інші форми розваг, пов’язані з насильством, для мене незрозумілі. Оцінку такої поведінки варто було б доручити психіатрам.

Не знаю, як це сформулювати: маємо річничний підсумок пана Nawrocki чи Президента РП? Як я можу це поєднати? Не знаю і не мушу з цим погоджуватися. Як писав Shakespeare: «Мої слова можуть бути тобі не до душі, але є закон...»