Значення вислову «я набула, я набув освіту» — читай: диплом і тому подібне — у сучасності не обов’язково означає те саме і не обов’язково пов’язане зі здобуттям знань та умінь. Дедалі частіше це зводиться до звичайної торговельної оборудки. Коли ми читаємо й чуємо в медіа, як різноманітні пройдисвіти польської політичної, «бізнесової» та світської сцени за гроші купують документ, що підтверджує нібито здобуту освіту й уміння, яких насправді вони не набули в процесі навчання, — важко не помітити проблему.
Суперфахівець у правліннях і наглядових радах компаній
Це явище, на мою думку, злочинне, має джерело в довготривалому, спланованому ланцюгу підготовлених законодавчих актів, що слугують здобуванню матеріальних вигод. Потреба створювати курси чи факультети на кшталт MBA в університетах ніколи не виникла б, якби не компанії торговельного права, створені на державному майні.
Раніше готували економістів — і все було добре. Потім поступово змінювали виборче законодавство, відокремлюючи війта від радників, далі виникали компанії на державному майні — послідовність тут не має значення. До законів про самоврядування внесли відповідні положення, і ми маємо необхідність укомплектувати «суперфахівцями» правління та наглядові ради компаній.
З огляду на те, що суперфахівцеві мають платити за експлуатацію його розуму в компаніях, йому належить відповідна винагорода. От саме — якщо ми платимо, то треба створити систему, щоб хто завгодно не потрапив до структур компанії. Так ми й отримали MBA та похідні від нього програми. А що економіст? Це має бути «компанійник» із паперами.
Якщо це така робота, а в тебе немає документів — подбай про них. Найкраще — шляхом придбання відповідного диплома. І тут з’являється перший ступінь придатності до засідання в компаніях торговельного права у структурі самоврядування. Якщо це торговельне право — то ми торгуємо…
Уміння набувати повноважень
Це моя теорія, у якій можна вбачати кваліфікацію: хтось володіє умінням набувати. Якщо перейти до суті — я спостерігав за дискусією, у якій власники повноважень на засідання в компаніях запевняли одне одного, що отримали ці повноваження законно.
Це ганебна й розбещувальна ситуація, яку слід припинити кількома способами. Найздоровіший і найчесніший — вигнати компанії торговельного права із самоврядувань. Однак доки це не станеться — бо люди мають зрозуміти, що ці утворення є самоврядними пухлинами, — слід оприлюднити всі дипломи тих, хто засідає в компаніях, а також війтів, бургомістрів і президентів міст.
Кожен, хто отримує будь-яку винагороду в компаніях, заснованих на державному майні, має оприлюднити свій диплом або інший документ, що дає йому право засідати чи працювати в такій структурі.
Я не уявляю, щоб хтось, хто має такі повноваження, соромився їх. Мені дуже цікаво, як поведуться наші місцеві «засідателі» в компаніях.
«(...) та все ж остерігайся непотрібної гордості
дивись у дзеркалі на своє блазнівське обличчя
повторюй: мене призначили — невже не було кращих (...)»
Послання пана Когіто Zbigniew Herbert