Це неймовірно, як весна впливає на людей і природу. Усе цвіте, зеленіє, люди й тваринки об’єднуються, «співтоваришують», а політики створюють «товариства з обмеженою відповідальністю». Політики — це така група людей, яка все поєднує: політику з чесністю, правду з наївністю, обіцянку з надією, честь із фальшем, державні бюджети й заклади первинної медичної допомоги з компаніями, державні кошти з приватними. Весна творить дива, але, як ви бачите, нашим доброчинцям є що поєднувати, тому здебільшого вони все це плутають. Звідси замість «стало краще» говорять, що стало гірше.
Компанії в органах місцевого самоврядування — синекура чи необхідність?
Як практик і теоретик системи місцевого самоврядування я ніяк не можу зрозуміти, навіщо до самоврядування запровадили будь-які господарські товариства, якщо це нічого не змінює, крім подорожчання послуг, які надають ці господарські структури. Фактично також закривається громадський контроль над цією частиною діяльності самоврядування, зокрема над рухом фінансів. За компаніями наглядає війт, але відколи законодавчого війта відокремили від ради ґміни та міської ради, йому теж важко співпрацювати з радою. Постаралися звести роль радників до статистів.
Ну добре. Компанії, що працюють на державному майні, на мою думку, — це чисті синекури й поглиначі грошей: від органів місцевого самоврядування до лікарень. І самоврядування, і державна охорона здоров’я переходять у приватні руки, обходячи водночас гарантії, закріплені в законодавстві, яке визначає суворі медичні кваліфікаційні вимоги та функціонування закладів первинної медичної допомоги. Запровадивши «через чорний хід» компанії в суспільне життя, ми майже неконтрольовано виводимо державні кошти, прикладом чого є первинна медична допомога. За такої кількості компаній у державній системі охорони здоров’я «підсипати» грошей до цієї установи позбавлено сенсу. Наступні уряди подвоюють і потроюють видатки на первинну медичну допомогу, а ми все одно місяцями стоїмо в душних чергах. Навіть оголосили причину втрати коштів у первинній медичній допомозі — пацієнт не приходить на призначений прийом. Народ винен.
Місто Bolesławiec об’єднується з ґміною — девелопери потирають руки
Чергове весняне об’єднання — президент хоче стати війтом, об’єднавши сільську ґміну Bolesławiec із містом Bolesławiec. Геніально! Тут допомогти може лише американська армія, а стурбовані чиновники та політики оголосять, що це заради державної безпеки.
На мою думку, причина — жалюгідний стан девелоперської галузі. Звичайно, можна будувати в селі, але: низька ціна землі — і хто хоче жити в селі в багатоквартирному будинку? І який девелопер заробить на цьому мільйони? Якщо моя теорія справдиться, то незабаром власники земель у селах сільської ґміни Bolesławiec отримають привабливі пропозиції продажу, але вони все одно будуть невеликими, особливо щодо ділянок, розташованих близько до міста. Це сценарій, який повторюється щоразу, коли плануються інвестиції на кшталт автомагістралей, економічних зон і подібних об’єктів.
Хто кого тут дурить?
Як бачимо, турбота про суспільство величезна — тому й втручаються у виборче право, тонко забезпечуючи собі безперервність влади, а суспільство отримує враження, що воно обирає. Буває, що з’являється хтось інший як кандидат — його оточують підставними людьми, і він програє. Я не викривляю дійсність, це випливає зі спостережень. Колись я жартома писав, що незабаром з’явиться принцип успадкування посад у державній адміністрації, а тепер думаю, що не варто було жартувати, бо, можливо, я підказав ідею.
Якщо весняне об’єднання міських і сільських зон стане реальністю, то нові мешканці Bolesławiec прокинуться з міськими платежами й швидко почнуть позбуватися нерухомості. Цікаво, чи з’явиться в референдумних запитаннях щось на кшталт: «Чи хочеш ти більше платити за те, що став міщанином?». Я собі думаю: на що можна обміняти і з чим поєднати правду та лояльність до виборців?
Не знаю, чи добре я зрозумів Данте. У «Божественній комедії» він писав: «…ця брехня будує дійсність…», і це було стільки років тому. Цікаво, наскільки я маю рацію. Якщо нами керують еліти… то ким ми є в їхніх очах?