На жаль, я вмію читати — і до того ж із розумінням. Не знаю, навіщо мені це — читаєш і переживаєш, переймаєшся; не читаєш — спокійно спиш, ідеш на дачу і так далі. Не думаєш про важливі речі, живеш спокійно. Ще Шекспір писав: «сумне життя того, кого турбують долі світу».
Я пишу й кажу, що місцевого самоврядування вже давно немає. Вплив суспільства на реальність, яка його оточує, практично нульовий. Навіть вибори — нібито загальні й нібито юридично контрольовані, завжди є безліч контролерів, і кожен важливіший за попереднього, — а все одно кілька чоловіків визначають, хто переміг. Подальші порушення насправді навіть суд не цікавлять.
У державній системі охорони здоров’я кишить компаніями та приватними послугами. Як ви думаєте, що відбувається з грошима з державного бюджету, призначеними на медичні процедури та інші витрати?
Компанії поглинають величезні кошти, спрямовані на державну охорону здоров’я. За такої організації первинної медичної допомоги люди все одно змушені користуватися приватними кабінетами. Це не злостивість — це думка хворих.
Скільки медичних послуг у первинній медичній допомозі нам ще доступно? Яка різниця, що ми не завжди буквально дістаємо гроші з гаманця, щоб заплатити за виконану процедуру — на практиці ми вже давно платимо приватним суб’єктам, компаніям, через Національний фонд охорони здоров’я або за допомогою додаткового страхування.
Політики делікатно приватизували для нас систему охорони здоров’я, назвавши її «безкоштовною», — геніальна маніпуляція. Креативність польських політиків величезна, а наша суспільна пильність близька до нуля.