Lorenz Schwietz народився 25 липня 1850 року в Groß Döbern, тобто сучасному Dobrzeniu Wielkim. Професійну кар’єру він розпочав як м’ясник. Ремесла спочатку навчався у Wrocławiu, а потім у Raciborzu. Однак повернувся до Wrocławia, де відкрив власну м’ясну крамницю і з 1886 року вів невеликий бізнес. Саме досвід роботи із забоєм великої рогатої худоби та свиней підготував його до того, щоб стати катом.
Помічник найвідомішого ката в історії Німеччини
Lorenz Schwietz став помічником найвідомішого ката в історії Німеччини Juliusa Krautza. Саме Julius вважається творцем одягу, який повсюдно асоціюють із цією професією: фрака, білих рукавичок і циліндра.
Збіг обставин — убивство Krautz’ом свого асистента під час сварки в барі в порядку самооборони, а також відхід від професії іншої катівської родини, Reindelів, — дозволив Schwietz здійснити мрію про кар’єру ката.
Кат у прусській машині правосуддя
21 червня 1900 року Schwietz офіційно отримав призначення королівським прусським катом. Уже в серпні він дебютував, виконуючи смертні вироки на територіях на схід від Ельби.
На місце страти він прибував із власною сокирою, пофарбованою в червоний колір лавою для засудженого, а також дерев’яною колодою, на яку засуджений клав голову. Schwietz мав трьох асистентів, яких завжди брав із собою, щоб вони допомагали виконувати страту. Уся катівська команда подорожувала потягом коштом держави. Їм належав проїзд у 3-му класі.
Увечері напередодні страти кат зустрічався із засудженим. Зустріч була потрібна, щоб кат дізнався про темперамент засудженого та його волю до життя. Від цього залежало, які засоби знадобляться, аби засуджений зрештою поклав голову на дерев’яний пень.
Schwietz складав думку про фізичний і психічний стан підопічного, зокрема й на випадок, якщо очікувався опір.
Що кат говорив про свою професію?
Schwietz був прагматичною людиною. Він стверджував, що не відчуває докорів сумління і сприймає себе як інструмент земного правосуддя. З його інтерв’ю можна зрозуміти, що він добре знав свою справу і влучно оцінював: жорстокість вироку визначає не сам момент смерті, а години, що йому передують, і усвідомлення неминучості. І, як стверджують, після кожної страти він вирізав на сокирі ім’я людини, яку стратив.
Кількість страт, виконаних Schwietz, — 123 — сьогодні може шокувати. Ким були засуджені? Ось три вибрані випадки, що ілюструють його повсякденність. У січні 1908 року він сокирою відрубав голову Friedrichowi Straßowi у Bartenstein за вбивство, розбій і підпал. У лютому того самого року стратив Friedrichа Ziegana зі Szczecina за вбивство лісника під час браконьєрства. А у квітні відрубав голову Pauline Scholz із Hirschbergu, яку визнали винною в отруєнні та привласненні майна.
Подальша доля Schwietza після завершення кар’єри ката
Життя Schwietza після завершення кар’єри ката було нелегким. Після смерті дружини у 1923 році інфляція та економічний хаос повоєнної Німеччини поглинули його заощадження. Він навіть порушив професійне табу, публічно демонструючи за плату свою сокиру, прикрашену прізвищами страчених, але фінансового полегшення це йому не принесло. Він страждав від самотності й провів останні роки в ізоляції, змирившись із долею, — аж до самогубства у травні 1925 року.
За рік до смерті він опублікував мемуари «Щоденник ката Schwietza з Wrocławia про його 123 страти». Ця публікація дає змогу зазирнути у спосіб мислення та душу людини, чиє життя було цілковито переплетене з долею людей, засуджених до смерті.
Доля соратників Schwietza також заслуговує на увагу. Троє його асистентів стали катами, серед них Carl Gröpler залишив помітний слід у Німеччині нацистської доби. Після відставки Schwietza його місце посів Paul Spaethe, який трагічно загинув у 1924 році.