Не потрібно нікого переконувати в тому, що деякі положення польського законодавства можуть здаватися абсурдними. Чи може людина, працевлаштована в якійсь компанії, 20 років перебувати в неоплачуваній відпустці? Виявляється, так. Як повідомила «Gazeta Wyborcza», Jacek Karnowski, президент Сопота, вже понад два десятиліття є працівником Бюро залізничних проєктів у Гданську.

Цією привілеєю також користуються наші представники місцевого самоврядування. Президент Piotr Roman досі є працівником повітового освітнього закладу (I LO у Болеславці), а староста Cezary Przybylski — Початкової школи в Рациборовицях (до того як став віцестаростою, він був її директором). Вони перебувають у неоплачуваних відпустках уже понад десяток років.

Cezary Przybylski i Piotr Roman od wielu lat są na urlopach bezpłatnychCezary Przybylski i Piotr Roman od wielu lat są na urlopach bezpłatnych • Автор фотографії: KG

— Такі відпустки просто належать особам, обраним на державну посаду, наприклад депутатам або сенаторам, — пояснює Agata Kostyk-Lewandowska, речниця Державної інспекції праці у Вроцлаві. — Не може бути так, що людина, яка стала депутатом, через це карається втратою роботи. Більшість парламентарів, якщо не всі, перебувають у неоплачуваних відпустках. Вони повинні мати куди повернутися.

— Пан староста перебуває в неоплачуваній відпустці, мій заступник Kornel Filipowicz також, підозрюю, що пан Dariusz Kwaśniewski теж, — перераховує Piotr Roman. — Це масове явище, яке охоплює десятки тисяч людей у Польщі — людей, які перебувають на державній службі. Законодавець подбав про те, щоб після завершення каденцій у місцевому самоврядуванні вони могли повернутися до роботи. Для платників податків це нічого не коштує. Ця ситуація могла б виглядати курйозно, якби я й надалі був працевлаштований у школі та отримував за це гроші.

Кар'єра обох очільників у місцевому самоврядуванні складається непогано. Однак обидва не виключають повернення до колишньої роботи. — Мене обрали на чотири роки, я не знаю, чим займатимуся після завершення цієї каденції. Часи роботи в школі згадую дуже добре, я пропрацював там 7 років, — каже Roman. — До школи в Рациборовицях я міг би повернутися як учитель, а не директор. Існують формально-правові бар'єри, які унеможливлюють це, — стверджує Przybylski. — У житті може трапитися різне. Я походжу з певного середовища, а закон гарантує мені повернення до колишньої роботи. Це нікому й нічим не загрожує.

Випадок Jacek Karnowski показує, що розумне правове рішення іноді може бути доведене до абсурду. — Закон допускає такі дії. Чи має так бути — не мені це оцінювати, — додає Agata Kostyk-Lewandowska.

Dariusz Kwaśniewski не знайшов для нас часу.

(інформація: GA)