Ідея свята перетворення тіла і крові Ісуса Христа на вино та хліб (облатку) виникла в Бельгії у XIII столітті. Початком стало видіння шістнадцятирічної Юліани зі згромадження сестер Святого Августина в Мон-Корнільйоні. Юліана стверджувала, що під час поклоніння Найсвятішим Таїнствам і роздумів над текстом Святого Письма переживала містичні видіння. У цих видіннях її нібито відвідував Ісус і повідомляв, що Він є і буде присутній серед людей до кінця світу.
Богослови та духовенство повірили підлітці, що виявилося ризикованим. Хоча урочистості Найсвятішого Тіла Христового (лат. Corpus Christi), як свято поклоніння Євхаристії, вперше відбулися у Фоссі завдяки єпископу Льєжа Роберту з Тюротта у 1246 році, невдовзі видіння підлітки визнали єрессю.
Юліана десять років поневірялася у вигнанні з ордену, щоб завершити життя в замурованій келії як реклюза, тобто монахиня, яка зобов’язується не залишати власної келії та не контактувати з іншими монахами. Крайнім різновидом реклюзії, який обрала Юліана, було замурування в келії до самої смерті.
Сьогодні Боже Тіло — одне з найважливіших свят у Католицькій церкві. Його відновили у 1264 році завдяки архідиякону Льєжа та папі Урбану IV, а урочистості Найсвятішого Тіла Господнього запровадили для всієї Церкви.
Юліана з Мон-Корнільйона посмертно була канонізована у 1869 році. Її культ спочатку схвалив папа Климент VIII у 1599 році, а канонізацію здійснив Пій IX. Пам’ять Юліани відзначають dies natalis (лат. день народження) 5 квітня.