У 1946 році бургомістр Болеславця Mieczysław Żójdź звертався до влади, повідомляючи, що на території міста немає діючих лікарень. Їхню роль лише частково виконували: Evangelische Diakonissenheim und Hospital на вул. Марш. Сталіна, 12 (сьогодні вул. Єленьогурська), Zakład św. Józefa на вул. Б. Кубіка, 4, а також третя — Szpital chorych na tyfus на вул. Vorwerkstrasse, 6 (сьогодні вул. Лукашевича).
У Новогродзці в цей час діяла лікарня, якою керувала черниця Марія Крайчи і яка належала Згромадженню сестер єлизаветинок у Вроцлаві. Новогродська лікарня на вул. Цихій, 4, не мала лікаря, зате була добре обладнана. І коли 2 грудня 1946 року в Болеславці відкрили повітову лікарню, для її оснащення «взяли» обладнання з Новогродця, зокрема рентгенівський апарат, який у ті часи був на вагу золота.
У січні 1948 року єлизаветинки розпочали суперечку та відстоювали свої права власності перед Президією повітової народної ради. Справа завершилася успіхом сестер. Повітова лікарня в Болеславці мусила сплачувати орендні платежі за незаконно забране в сестер обладнання.
Так почала функціонувати повітова лікарня, а лікарня в Новогродзці, залишена без обладнання та персоналу, не могла відіграти значної ролі й була перетворена на заклад паліативної допомоги.
Інформацію про лікарню взято з публікації «Повіт Болеславецький у 1945–1950 роках», Adam Baniecki, Болеславець, 2019.
Історія повітової лікарні доступна на сайті ZOZ Bolesławiec.