Я здивувався і розчарувався тим, що в тексті «Апелю полеглих» не було прізвища магістра EDWARDA LERCHERA, — сказав у розмові наш Читач (прізвище відоме редакції). — Невже заслуги у нас розподіляють вибірково? Що це за історики та сучасні активні громадські діячі?
Я пообіцяв повернутися до цієї теми. Особисто я нікого не підозрюю в недобрих намірах, особливо ініціаторів святкування 50-річчя, на чиї голови обрушилося чимало необґрунтованої критики за помилки й недоліки. Найлегше бути цензором, який стоїть осторонь подій. Я багато років знав пана Edwarda Lerchera, особливо з роботи в районних і міських Народних радах. Він був фахівцем високого класу, спеціалістом у виконуваних професійних функціях, мудрою, доброзичливою людиною, щиро стурбованою справами середовища, у розвиток якого вкладав увесь свій організаторський талант, мужність і серце. Добру пам’ять він залишив по собі також на Болеславецькій фабриці фіалок і ампул «Polfa», мав багатьох прихильників і друзів у медичному та педагогічному середовищах, завжди вражаючи енергією, знаннями, відданістю, надійним ставленням до людей і подій. У місцевому середовищі він користувався авторитетом і симпатією. Відсутність його прізвища в «Апелі полеглих» (цитованому в «Głosie») є, напевно, ненавмисним недоглядом. На мою думку, пан EDWARD LERCHER заслужив на те, щоб опинитися в пантеоні заслужених мешканців міста над Бобром.