«Зі зворушенням і любов’ю дивлюся на віньєтку “GB”, а пам’ять повертає мене до листопадових днів 1945 року, коли семирічним хлопчиком я приїхав із кілецького села до Болеславця, — пише пан Edward Kowalczyk із Bogatynia. — У цьому місті я ріс, дорослішав і формувався разом із ним, аж поки через 22 роки був змушений виїхати звідси до Bogatynia, де живу й досі. Однак я й надалі закоханий у це місто і вважаю себе патріотом Болеславця, який береже у своїй пам’яті тисячі епізодів, ситуацій і переживань, пов’язаних із містом. Написати цього листа мене спонукало читання “GB”, а особливо стаття ксьондза Z. Leca про історію римо-католицької церкви в Болеславці. Кілька років я був міністрантом, а навіть виконував функцію голови гуртка міністрантів аж до його розпуску, тож маю безліч спогадів із того періоду. На жаль, попередню історію парафії Успіння Пресвятої Діви Марії було надруковано в номерах II/IV за 1994 рік, тому прошу надіслати мені весь річний комплект за 1994 рік /.../
У статті, присвяченій єврейській громаді, автор (ZB) пише про ймовірне знищення синагоги гітлерівцями, але не згадує про рови єврейського кладовища. Пам’ятаю, що кладовище було в доброму стані, але, здається, на початку 50-х років його повністю знищили та ліквідували. Чиє це було рішення? А може, про це писали в попередніх номерах “Голосу”?
Попри невелику відстань (77 км), у мене не так багато нагод відвідувати “моє” місто, але нещодавно протягом цілих двох днів (1–2 травня) я знову переживав свою молодість, годинами мандруючи такими дорогими мені вулицями, парками та закутками. Заодно надсилаю розв’язання кросворда з № 5 “Голосу”, придбаного під час незабутньої пригоди в рідному місті /.../Бажаю редакції особистого щастя та успіхів у популяризації історії й принад нашого прекрасного міста.
З повагою
Edward Kowalczyk,
вул. 1 Maja 16,
Bogatynia
Від редакції:
Дякуємо за побажання, взаємно відповідаємо сердечністю. Надсилаємо на домашню адресу примірники “Голосу”.
Про давні та сучасні кладовища ми писали у 1994 році.