Ще у вухах звучить музика з джем-сейшену, ще я схоплююся з ліжка, сповнена емоцій і нових літературних задумів, ще на столі лежить ідентифікатор... На жаль, «Blues nad Bobrem» завершився. Що згадувати?Може, свої початки в газеті «Plus Minus Blues»? Прес-бюро «акваріум», яке дало мені чудовий урок толерантності, «Технічних», які, крім школи письма, дали мені справжню школу життя (за що я їм сердечно — і все ж — дякую)? А може, атмосферу? Може, людей?! Багато всього.Лектори. Великі люди музичної сцени, відомі доти лише з газет, а також телевізора, імена, поєднані з живими, особисто знайомими людьми. Наприклад, Leszek Cichoński чи Ja... Krzaklewski, або пані Jana Trawniczek.А почалося все з планів на канікули, які змінилися. Через відсутність іншого заняття я пішла до BOK-у й спробувала «вкрутитися» до роботи на BnB. Це було зовсім нелегко: щоб потрапити до редакції, самих бажань було недостатньо — треба було мати трохи фантазії, хисту й таланту, а також удачу...Мені вдалося: пані Jana Trawniczek, чудова жінка, прекрасна організаторка значної частини культурного життя міста та головна редакторка фестивальної газети, прийняла мене до гурту авторів. Я познайомилася там із чудовими дівчатами (особливо з Mrówda, яка заради мене була готова «одружитися» з Rafał), а також із кількома чудовими, чарівними й справді фантастичними хлопцями — зі складу технічної команди газети (окрема гаряча подяка Marcin, який терпляче мене витримував). Крок за кроком я пізнавала цей великий захід зсередини...Лектори. Великі люди музичної сцени, відомі доти лише з газет, а також телевізора, імена, поєднані з живими, особисто знайомими людьми. Наприклад, Leszek Cichoński чи Ja... Krzaklewski, або пані JanaTrawniczek. Учасники майстер-класів — такі знаменитості, як PIVO чи NO COMMENTS, і всі ці геніальні «веслярі», вокалісти, клавішники та «барабанщики». Усі вони разом із персоналом складали велику блюзову машину, яка жила власним життям — єдиним і неповторним. Нічого, що додому я приходила як до готелю — поїсти й поспати — протягом цього тижня, «викресленого з біографії» (як дотепно каже мама, яка терпляче це зносила...) Я пережила багато незабутніх...Я бувала на лекціях (із задоволенням відвідуючи заняття W. Seweryn і J. Konefał), слухала музичні й технічні новинки, позітхала за американцем Kenny'm Garr'em, і, соромно зізнатися, від хвилювання всі мої знання англійської кудись зникли (він спеціально приїхав до Bolesławiec на музичні блюзові консультації). Я потиснула руку самому Sławku Wierzcholski з «Nocnej Zmiany Bluesa»...Я брала участь у засіданнях журі, коли воно обирало лауреата Огляду блюзових гуртів, і сиділа просто перед сценою на Фінальному концерті. І тепер знаю, що Blues nad Bobrem — це не лише добрі сторони. Це також багато роботи, телефонні дзвінки, що обриваються, постійний підрахунок грошей, пошук спонсорів, технічні проблеми (хоча цього року компанія LDM подбала про обладнання та оснащення майстерень, які працювали чудово), а також люди, не прихильні до заходу (найбільше мене дратує, коли хтось нічого не тямить у чомусь, але дуже активно долучається до цього в негативному сенсі!).Проблеми створювали також джеми, про які найвлучніше висловився Marcin Guzik: «ця тема довга й небезпечна, як річка: можна лити воду й добряче намокнути». Досі не розумію, чому клуб «Arietta» був переповнений, а водночас на джемі було порожньо... Напрошується висновок, що джеми минули й, радше за все, їх уже не відтворити, а «Arietta» стоїть так само, як стояла до Blues nad Bobrem.Незважаючи на це, було чудово! Відмінності у віці, поглядах і віросповіданні стиралися, бо всіх об’єднував блюз. Дуже тепло згадую пані Agnieszka Trawniczek (і не лише я), яка проводила заняття з вокалу. Вони проходили в сердечній атмосфері, якій супроводжувалася справді важка праця. Результати стали помітними на Фінальному концерті. Вона була людиною, яка не відгороджувалася муром власної величі, а сходила до «маленьких». Вона розквітала своєю усмішкою в підземеллях нашої майстерні, несла тепле слово. Це добра вчителька, без якої не можна обійтися наступного року.Пані Jano, після того як минув час від BnB, стверджую: veni, vidi, vici! І ще фрагмент пісні:«Цей особливий день прокидається, несучи радість у кожну оселюЦе день доброти для людей, лише один такий день на весь рік...У сутінках спалахне полум’яно, розтоплюючи зло в наших серцях,перш ніж настане ніч примирення — лише одна така ніч на весь рік...Приспів:Хоч стільки жалю в нас і дрімає гнів —передайте одне одному знак миру, передайте одне одному знак.Любі, пам’ятайте — саме ви створюєте «блюз...», який має нести радість, а не злість і ненависть.