Ми, учнівська молодь, ходимо до школи, де маємо дві години фізкультури на тиждень. За дві години важко спалити всю енергію, яка накопичилася протягом тижня. Ну, але ж у нас у Болеславці є стадіон. Що я пишу!? Навіть два майданчики в місті, які є втіленням убозтва й розпачу. Один із учителів фізкультури сказав, що «на такі майданчики соромно запрошувати гостей». Та що там майданчик! Можна піти в басейн. Наш довоєнний басейн розміром із велику ванну, з дном, абияк залатаним, хоча вода все одно витікає. Я навіть не наважуюся згадувати про частоту заміни води! Ну, а якщо комусь це не підходить, доведеться почекати до літа. Тоді можна піти у відкриті басейни, і ще є три на вибір!!! Однак вибирати особливо ні з чого, бо кожен із них перебуває в подібному технічному стані. Потріскані буквально в усіх можливих місцях, вони протікають так, що воду потрібно постійно доливати — холодну, звісно, зі свердловини, бо на гарячу воду, звісно, грошей немає.
Молодь Болеславця чудово це розуміє, тому ходить купатися в розташований неподалік кар’єр, над яким проходить лінія високої напруги. Ну і що? Адже неважливо, що це може бути небезпечно. У нас є чудова візитівка того, як прекрасно можна відпочивати біля води.
Неважливо, що всередині, важливо, що НАС ЗЗОВНІ гарно бачать, ПРАВДА?