20 травня 1996 року на комунальному кладовищі ми попрощалися з магістром Кшиштофом Деніцьким — учителем і вихователем, істориком, професором... Він народився 29 січня 1946 року. Після закінчення історичних студій в Університеті в Любліні (UMCS) у 1969 році приїхав до Болеславця і розпочав роботу спочатку в початковій школі № 8, а згодом, у 1971–1972 роках, у Комплексі професійних шкіл. Від 1 вересня 1972 року він назавжди пов’язав своє життя з колишнім Ліцеєм виховательок дитячих садків і Педагогічним училищем — нині II загальноосвітнім ліцеєм. У 1986–1990 роках виконував обов’язки директора училища. Стільки сухих фактів із біографії, які не розповідають усього про людину. Якою людиною був Кшисек?
Ті, хто знав його недовго або лише побіжно, могли вважати його малодоступним, небагатослівним чи замкнутим у собі. При ближчому знайомстві він виявлявся приємним оповідачем, чудовим співрозмовником, знавцем людей та їхніх проблем.
Передусім він був педагогом та істориком. Пам’ятаю наші довгі історичні розмови ще в той період, коли він був директором. Однак ця посада його обтяжувала: він не міг витримати всіх психологічних навантажень, які освітня адміністрація поклала на плечі директорів. Він повернувся до викладацької роботи, у якій почувався найкраще. Був справедливим до підлеглих та учнів, умів оцінити наміри й знання. Він пішов із життя під час випускних іспитів; сльози на очах його випускників та учнів на похороні були щирим прощанням із улюбленим професором. Серед колег і друзів ми називали його «Кшисю» — і таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті.