Уже діти з першого класу початкової школи дивляться телевізор до пізньої ночі, без жодного вибору й контролю. Кров, сльози, напади, викрадення та зґвалтування, людські нещастя й тортури — це повсякденна телевізійна дійсність. На думку педагогів, телебачення стає буквально навчальним посібником із насильства та агресії. Воно навчає дітей і молодь того, від чого мало б їх захищати. Діти здатні наслідувати. Телевізійні персонажі переконливі, вони дають стимули, ідеї та моделі поведінки, причому для дитини не має великого значення, чи є це реальною постаттю, чи персонажем, створеним у мультфільмі або ляльковій виставі. У деяких країнах (Італії, Німеччині) до шкільних програм запровадили вивчення медіа. Це спосіб деміфологізувати телебачення. Діти пізнають його специфіку, вчаться ним користуватися та реалістично оцінювати.