Отже, вирушаємо в неймовірну подорож, цього разу потягом, який вас здивує. Прошу сідати, двері зачиняти, вирушаємо!
Літаючий Сілезець
Деякий час тому в Польщі багато говорили про Pendolino — надшвидкий потяг, який зрештою курсуватиме нашими коліями. Це викликало чимало емоцій, адже наші колії підготовлені посередньо, і цей потяг, як усі ми знаємо, не досягне максимальної швидкості. Поки що він лише має гарний вигляд.
Цікаво, що колись Верхньою та Нижньою Сілезією вже курсували склади зі швидкістю до 160 км/год. Так, це правда, щоправда, було це у 1930-х роках минулого століття, а залізнична лінія, яку обслуговували ці швидкі потяги, належала Дирекції імперських залізниць. Німецька міжвоєнна залізниця вже тоді досягла найвищого рівня. Потяги на кшталт Літаючого Гамбуржця чи краще відомого нам Літаючого Сілезця у той час належали до найшвидших потягів Європи.
15 травня 1936 року стало особливою датою для Нижньої та Верхньої Сілезії, а також гітлерівської Німеччини. Цього дня вперше вирушив у рейс надшвидкий експрес Fliegender Schlesier, тобто Літаючий Сілезець, якого також широко називали Літаючим Піроном.
Потяг став сенсацією на рейках. Рекорд швидкості, який він установив, становив 160 км/год на маршруті Битом—Берлін. Це була найвища зафіксована швидкість на відрізку від Вроцлава через Легницю до Берліна. Водночас середня швидкість становила 128 км/год, що все одно було надзвичайним досягненням.
Вище можна побачити один із таких «літаючих потягів», але це не наш Сілезець, а Гамбуржець, який курсував маршрутом Гамбург—Берлін. На жаль, я не знайшов жодного запису з потягом, що курсував із Битома, хоча цей є ідентичним.
Залізнична лінія Битом—Берлін
Літаючі потяги, тобто суперекспреси, мали з’єднати столицю Німеччини з важливими економічними центрами, такими як Гамбург, Кельн, Вроцлав чи Верхня Сілезія. Головна ідея полягала в тому, щоб торговець, який хотів владнати свої справи в берлінських установах або завершити ділову угоду, міг зробити це протягом одного дня. Потяг із Битома вирушав о 5:24, через 15 хвилин прибував до Глівіц, а ще через 25 — до Кендзежина (Кендзежин-Козле). Наступною станцією було Ополе, де потяг стояв найдовше на всьому маршруті — аж 9 хвилин.
Потім він вирушав у напрямку Вроцлава, до якого прибував лише за 40 хвилин. Бреслау був останньою станцією на маршруті до Берліна. Потяг іще проїжджав через Сьроду-Сльонську, Легницю та Рокітки, але вже не зупинявся. Подорож до столиці Німеччини тривала 2 години 45 хвилин. На Берлінському Сілезькому вокзалі, нині Східному вокзалі, наш Літаючий Сілезець гордо в’їжджав на перон о 9:54. Отже, вся подорож тривала 4,5 години.
А скільки часу сьогодні в Польщі потяг PKP витрачає на подолання цього маршруту? Щонайменше 7 годин, причому прямий потяг із Вроцлава до Берліна вже скасували після 168 років курсування. Шкода, що таке відоме в Німеччині місто, як Вроцлав, втратило таке важливе сполучення. Адже цього року Вроцлав є Європейською столицею культури. І як туристам та гостям із Німеччини швидко дістатися до цієї прекрасної столиці Нижньої Сілезії?
Вас, напевно, дивує, як можливо, що довоєнний потяг досягав таких швидкостей і за такий короткий час долав такий довгий маршрут.
Відповідь проста. Залізнична мережа не була такою густою — просто на залізниці було вільніше. Тепер, наприклад, щоб проїхати потягом через Сілезьку агломерацію, потрібно мати чимало терпіння. Потяги там не мчать із шаленою швидкістю, бо не можуть.
Інша річ — поганий стан колій. Щоправда, одну з головних міжнародних залізничних ліній Вроцлав—Венглінєць (і далі до Згожельця) ґрунтовно модернізували, але це лише крапля в морі залізничних потреб. До того ж, хоча ми вже живемо у XXI столітті, маршрут Венглінєць—Згожелець, хоч і веде до польсько-німецького кордону, не електрифікований. Це напевно не допомагає. Pendolino точно не курсуватиме тут навіть у майбутньому.
Суперекспрес просто з Görlitz
Насамкінець хочу показати вам, наскільки новаторський потяг колись курсував сілезькими коліями. Це був склад без окремого локомотива, тобто дизельний моторвагонний потяг. Парова тяга вже тоді мала свої недоліки. Її обслуговування забирало багато часу. Час від часу потрібно було поповнювати запас води, необхідної для виробництва пари.
Літаючий Сілезець мав обтічний корпус, а обладнання вагонів було влаштоване так, щоб забезпечувати повний комфорт подорожі.
Якими були ціни на квитки? На жаль, конкретних сум я не знайшов. Безперечно, вони були вищими, ніж у будь-яких інших потягах, але сполучення користувалося величезною популярністю, тож ціна не могла бути аж надто високою. Крім того, коли в Берліні організовували Сільськогосподарську виставку, туристи могли скористатися знижкою з цієї нагоди.
Цікаво, що цей красивий потяг виробляли на східних околицях Німеччини, у Görlitz, на заводах WUMAG. У наведеному вище відео можна коротко побачити процес виробництва цього потяга.
Літаючий Сілезець, попри те що був величезним успіхом німецької залізниці, одним із найкращих і найсучасніших потягів у Європі, припинив курсувати в серпні 1939 року. Причина була проста — економія пального, яке було безцінним напередодні війни, що мала розпочатися.
Після завершення воєнних дій потяги до Гамбурга ще курсували, але цей на сілезьких коліях більше ніколи не з’явився. А шкода...
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не по-книжковому, без сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож іноді варто приділити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Павла Skiersinis.