Однак навіть зруйновані пам’ятки історії мають історичну та культурну цінність. Вони характеризують наш регіон у культурному, а певною мірою й національному плані.
Сьогодні я хотів би розповісти вам про дві пам’ятки, які, безперечно, певною мірою відомі та впізнавані. Перша з них — ренесансний двір у Nawojów Łużycki. Нині з його частини виділено церкву. Решта являє собою законсервовану руїну.
Nawojów Łużycki, невелике село на околиці Lubański повіту, неподалік від Nowogrodziec, розташоване на території історичної Верхньої Лужиці. У минулому воно належало Саксонії. Із ним також була пов’язана історія родини von Tschirnhaus. Один із її представників у XVI столітті звів двір, центральну частину якого спорудили в 1570–1571 роках.
Особливе враження справляють двоярусні галереї, розташовані з боку подвір’я. На їхніх балюстрадах містяться 12 гербових картушів, зокрема таких родів, як Nostitzowie та Hochbergowie. Між гербами також видно постаті Caritas (Любові) і Flory (Природи), а також жінок, які грають на музичних інструментах. Не всі інструменти сьогодні легко розпізнати. Напевно серед них є арфа та труба. На галереях також зображені мотиви старців і чудовиськ. Висічено й напис, який віддає цей колись чудовий об’єкт під Божу опіку, а також дату будівництва.
Двір у Nawojów Łużycki — перлина ренесансу. Це також відчутний доказ того, що й об’єкти, розташовані в сільській місцевості, далеко від великих міст, могли захоплювати своєю красою, а архітектурні рішення, застосовані під час їхнього будівництва, вражають і донині.
На жаль, пам’ятці в Nawojów не надто щастило. Уже через 56 років після будівництва її знищила пожежа. Потім її відбудували, і вона перейшла до магдалинок із Lubań. У 1945 році Червона армія вщент її пограбувала. У 1960-х роках із перебудованої частини виділили церкву.
Найімовірніше, творцями двору були сілезькі або лужицькі будівничі, захоплені італійським Відродженням. Натомість на території Верхньої Лужиці, а також Сілезії в той час працював один із найшанованіших донині німецьких архітекторів — Wendel Rosskopf Starszy (1480–1549), народжений у Jerzmanki. Саме він є автором проєкту zgorzeleцької ратуші. Rosskopf також керував перебудовою ратуш у Lwówek та Bolesławiec [Łukasz Takiela, Vademecum Górnych Łużyc, IV. Górne Łużyce pod panowaniem Habsburgów (1526–1635), с. 139].
Що стосується Bolesławiec, то нині найпишнішою частиною ратуші є Весільна зала, яка завдячує своїм неповторним виглядом цьому архітекторові із Zgorzelec. Сама ідея оздоблення зали не є новаторським проєктом Rosskopfa. Циркульне склепіння, використане в ній, шестипроменеві зірки, утворені численними ребрами на стелі, — чудове відтворення задуму його вчителя, чеського архітектора Benedykta Rejta. Rejt був архітектором короля Владислава II Ягеллончика, і саме він створив Владиславську залу в празькому Граді. Весільна зала в Bolesławiec дуже її нагадує, хоча вона значно менша й дещо простіша в деталях (https://dolny-slask.org.pl/3289676,foto.html?idEntity=3289675).
Спочатку в цій залі засідали радці. Пізніше її перетворили на ратушну корчму, а нині в ній відбуваються шлюбні церемонії.
Обидва об’єкти, хоча й збереглися в різному стані, є цінними пам’ятками архітектури нашої прекрасної Нижньої Сілезії.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, любителем історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, сповненій сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож варто іноді присвятити їй хоча б трохи часу.