За нею, колись у цьому чудовому місті жив коваль. Він був працьовитою, але також замкнутою людиною, яку любили не всі. Одного дня до його кузні завітав молодий хлопець, який просив прийняти його в підмайстри. Коваль не був у захваті від цього прохання. Він любив працювати сам і не мав бажання навчати когось ремесла. Однак юнак просив і наполягав. Зрештою коваль поступився цим проханням і прийняв хлопця. Виявилося, що молодий підмайстер кмітливий і працьовитий. Робота горіла в його руках. Коваль день у день ставав дедалі лінивішим. Він знав, що може доручити роботу хлопцеві, а сам у цей час віддаватиметься п’яним гулянкам у найближчій корчмі.
Одного дня, коли сонце вже схилялося до заходу, до кузні прийшов таємничий клієнт. Це був чоловік у вугільно-чорному плащі, з чорним, як вугілля, волоссям, у чорному капелюсі з червоним пером. Чоловік замовив у коваля браму до родинного мавзолею. Замовлення було незвичайним ще й тому, що коваль мав встигнути до третього дня, до півночі. Жадібний ремісник, спокушений щедрою оплатою, заявив, що відповідає тілом і душею за виконання замовленої роботи в строк. Тож таємничий клієнт пообіцяв заплатити вчетверо більше.
Коваль отримав аванс і чимдуж подався до заїзду, де пив і розважався два дні. Коли на третій день він прокинувся зі страшним головним болем, то помітив, що його помічник кудись зник, а брама не завершена. Не вистачало лише одного маленького елемента. Він вирішив закінчити її сам. Зрештою, для такого досвідченого ремісника це було зовсім нескладно. Він почав викувати відсутню частину, але під ковальським молотом розпечене залізо раз у раз тріскалося. Щоразу щось ішло не так. Північ невблаганно наближалася, а викувати останній елемент брами було неможливо. Коваль уже знав, що в усій цій страшній історії замішані злі сили. Коли пробило дванадцяту, земля під кузнею провалилася, навіки поглинувши коваля.
Так і донині на Верхньому ринку в Görlitz чути стукіт ковальського молота. Це наш коваль намагається викувати останній елемент дивної брами.
Ця верхньолужицька легенда — лише одна з багатьох, які й досі ходять нашим краєм.
Bolesławiec також відомий численними цікавими легендами. Одна з них — легенда про доньку бургомістра Bolesławiec. Вона стосується періоду гуситських воєн. Бургомістр Ulbrich Reiner, чудова людина й добрий господар міста, мав прекрасну доньку. Він пишався нею і радів, що має таку чудову дитину. Однак його спокій порушився, коли до міських воріт прибули гусити. Місто опинилося в небезпеці.
Жорстокі гусити обложили місто, яке хотіли захопити, цілковито зруйнувати та пограбувати. Міська рада разом із бургомістром вирішила укласти мир із загарбниками, сплатити їм викуп і таким чином відвернути небезпеку. Однак гуситський ватажок за мир і порятунок Bolesławiec зажадав незвичайної плати. Під час засідання радників він помітив прекрасну дівчину, доньку бургомістра Bolesławiec. Дівчина так йому сподобалася, що він захотів заволодіти нею.
Спочатку ця пропозиція була неприйнятною. Однак дівчина зрозуміла, що це єдиний спосіб урятувати місто та його мешканців. Вона вирушила до табору гуситів, маючи певний план. На місці вона відкрила ватажкові одну таємницю. Розповіла про зачаровану мазь, яка захищає від удару меча. Ватажок надзвичайно зацікавився цією новиною, хоча й трохи не вірив дівчині. Тоді, на доказ своєї правдивості, вона намазала чудодійною маззю шию і попросила вдарити її мечем у це місце. Ватажок ударив дівчину, і вона загинула від смертельного удару. Донька бургомістра перехитрила його. З одного боку, вона врятувала свою гідність, а з іншого — місто. Гуситський ватажок не міг напасти на Bolesławiec, оскільки дав слово. Лише в гніві він спалив одну церкву. Після цього випадку гуситська банда залишила околиці Bolesławiec1.
Bolesławiec завжди мав у своїй історії незламних і відважних мешканців. Йому також щастило на бургомістрів, які дбали про місто. Одним із них був Johann Bleihahn, якого вшанували статуєю золотого півня.
Саме з півнем пов’язана одна легенда. Коли на замку Grodziec на початку XIII століття перебували розбійники, Bolesławiec опинився у величезній небезпеці. Хоча місто захищали оборонні мури, а мешканці вдень і вночі стояли на варті, існувала реальна загроза нападу. Так, на жаль, і сталося. Одного дня 64 розбійники проникли до міста. Переодягнувшись у купців і селян, вони пробралися через міські ворота. Відтоді почалися регулярні напади й крадіжки. Однак тероризовані мешканці вирішили чинити опір злочинцям. На чолі міського ополчення Bolesławiec став бургомістр міста. Разом із приблизно 200 мешканцями він розгромив розбійницьку банду. Дванадцятьох розбійників схопили й повісили, решта загинула в бою. Повішених поховали на неосвяченій землі, під шибеницею.
На згадку про мужність і винахідливість, які виявив бургомістр Bleihahn, на Ринку встановили колону з позолоченим свинцевим півнем як символом пильності. Це також відсилання до прізвища бургомістра, оскільки das Blei означає свинець, а der Hahn — півня2. Колона, на жаль, не збереглася до наших часів. Її знищили під час гуситських воєн.
Наведені вище легенди — не лише барвисті оповіді, а й цінні джерела інформації про часи, яких вони стосуються. Багата історія Bolesławiec та його околиць знаходить відображення в легендах і переказах, що створювалися та передавалися з покоління в покоління. Варто пам’ятати про них і нагадувати їх іншим. Це також частина нашої місцевої історії.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, любителем історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не по-книжному, без сухих дат і фактів. Мої статті стосуються подій, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тому інколи варто приділити їй хоча б трохи часу.
1 K. Dudek, Bolesławiec słowem i obrazem malowany, Gdynia 2012, с. 92–93.
2 Ibidem, с. 91–92.