Якщо ми маємо на увазі польську частину цього краю, то вона збігається з територією повітів Зґожелецького, Любанського і частини Болеславецького, але лише до річки Квіси. Також кілька населених пунктів у Любуському воєводстві збігаються з Верхньою Лужицею. Саме за Квісою, у Новогродзці, у колишньому Ольджихові, при дорозі в напрямку Любаня, стоїть стовп, який колись відігравав важливу роль і був одним із багатьох у всій саксонській поштовій системі.
Саксонія та Лужиця
Щоб якнайкраще зрозуміти всю систему саксонської пошти та задум встановлення саме таких кам’яних обелісків, ми маємо перенестися до Новогродця XVIII століття. У той час околиці цього невеликого містечка не були однорідними. Річка Квіса, що протікала тут, була кордоном між двома краями — Лужицею та Сілезією. Тепер можна поставити запитання: хіба Нижня Сілезія закінчується не лише на Лужицькій Нисі, фактичному польсько-німецькому кордоні? Нічого подібного. Саме тоді Новогродзець був останнім містом у цьому районі на сілезькому боці. А кому належала Сілезія? Довгий час — Чехії, пізніше Австрія поглинула Чехію разом із Сілезією. Однак від 1742 року цей регіон став частиною Пруссії.
Сілезія завжди була багатим краєм із розвиненою економікою, тому між Пруссією та Австрією спалахували конфлікти, такі як Сілезькі війни. Обидві держави хотіли тут правити й отримувати вигоди.
Отже, якщо ми перетнемо Квісу XVIII століття, то опинимося в Лужиці, яка від 1635 року належала Саксонії. Усі населені пункти від Квіси в напрямку Зґожельця були саксонськими.
Доказом цього є також встановлені у Зґожельці (колись це було одне місто: Goerlitz) та Любані (Lauban) дистанційні стовпи саксонської пошти. Це найбільш наочний доказ саксонської належності цих земель.
Поштові стовпи Августа II Сильного
Систему стовпів саксонської пошти було створено за наказом польського короля та саксонського курфюрста Августа II Сильного, який так написав у своєму рішенні від 24 листопада 1721 року:
В електоратському князівстві та інкорпорованих землях замість дотеперішніх дерев’яних стовпів, що стоять у певних місцях, особливо при державних і поштових дорогах, мають бути встановлені кам’яні стовпи, на яких буде позначено дороги та відстані. Вони повинні полегшити подорожі й відправлення посланців.
Витрати, що виникають у випадку дерев’яних стовпів, коли вони руйнуються і потрібно встановлювати нові, надалі мають бути заощаджені. Це принесе довготривалу користь.
Пан маршалок [ziemi budziszyńskiej] von Leubnitz отримав наказ видати в нашому маркграфстві Верхньої Лужиці відповідні розпорядження, щоб такі стовпи були встановлені в місцях, зазначених комісаром Цюрнером, коштом васалів і підданих, а також на землі, що їм належить.
За рішенням короля почали встановлювати поштові стовпи. Вони поділялися на 4 види: дистанційні стовпи, милеві стовпи, півмилеві та чвертьмилеві камені. Найвище в ієрархії стояли дистанційні стовпи. Їх встановлювали в містах на маршруті руху. Репліки таких стовпів є у Зґожельці та Любані.
Милеві стовпи були «менш важливими», але повідомляли поштовим службовцям та іншим мандрівникам, яке місто є найближчим і на якій відстані воно розташоване. Нині збереглися лише 2 стовпи — це милеві стовпи. Один із них знаходиться в Легниці, але його виявили лише під час будівництва об’їзної дороги. Відреставрований, він і сьогодні стоїть на тому самому місці, що й майже 300 років тому.
Найцікавішою пам’яткою цього виду є милевий стовп саксонської пошти, розташований у Новогродзці, при дорозі в напрямку Любаня. Це єдиний саксонський стовп, що зберігся повністю й майже безперервно стоїть на тому самому місці вже 290 років. Це справжній виняток у масштабах усієї Польщі та Лужиці.
Милевий стовп у Новогродзці
Стовп саксонської пошти, милевий стовп, розташований у гміні Новогродзець, стоїть біля колишнього маршруту Варшава — Дрезден, який пролягав, зокрема, через Будишин (нині Bautzen), Зґожелець, Любань, Легницю і далі, у напрямку Варшави. Таких маршрутів було кілька, а наведений вище — лише один із багатьох, але він також проходив через Новогродзець.
Новогродзецький поштовий стовп має 4 метри заввишки. Він походить із 1725 року, про що свідчать викарбувані на ньому дата та монограма AR, що означає Augustus Rex, тобто король Август. Нижче зображено золоту поштову сурму. На стовпі також викарбувано назву найближчого наступного міста — Любаня (Lauban) — та відстань — 2,5 саксонської милі.
Саксонська миля — це приблизно 9 км, які піший посланець мав подолати за 2 години. Отже, після перерахунку вся відстань становить 22,5 км (5 годин ходи). Цей саксонський поштовий стовп був останнім на саксонській землі. Коли поштовий конвой минав його, він знав, що наближається до саксонсько-прусського кордону, який проходив між Ольджиховом (Ullesdorf) та Новогродцем (Naumburg am Queis) по річці Квіса. Сьогодні Ольджихів — уже невід’ємна частина Новогродця.
Саксонська пошта — напрямки та час прибуття
На завершення хочу розповісти, як насправді працювала саксонська пошта. Якими маршрутами вона рухалася і скільки часу посланцям було потрібно для доставки важливих листів і відправлень. Як подає стара саксонська хроніка:
Перша пошта вирушає з Дрездена в понеділок увечері о 6-й годині, через кілька годин після прибуття пошти з Праги та Лейпцига. У Будишині вона має бути у вівторок перед полуднем, між 9-ю та 10-ю годинами. Звідти опівдні посланці вирушають у бік Зґожельця та Житави й прибувають туди рано-вранці в середу. Одразу після цього пошта має вирушити зі Зґожельця до Любаня, куди прибуває приблизно об 11-й годині. У Любані посланці чекають 2 або 3 години. Приблизно о 7-й або 8-й вечора пошта знову прибуває до Зґожельця. Приблизно в цей самий час посланці вирушають із Житави та Зґожельця до Будишина, щоб прибути туди в четвер опівдні. Будишин пошта залишає приблизно о 2-й годині дня й прибуває до Дрездена в п’ятницю близько 8-ї ранку.
Саксонські поштові стовпи, безперечно, є цікавими пам’ятками нашої місцевої історії. Хоча багато з них не дожили до наших часів, цей із Новогродця, який майже безперервно стоїть від 1725 року, є найкращим німим свідком численних воєн, кривавих битв і маршів іноземних військ.
Варто додати, що новогродзецький стовп певний час після війни був забутий. Унаслідок воєнних дій під час останньої війни його було пошкоджено та повалено. Лише 1959 року тодішній начальник пошти Kazimierz Leder зацікавився покинутим стовпом, і того ж року разом з іншими поштовими працівниками та мешканцями Новогродця й Ольджихова цю цінну пам’ятку встановили знову.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, любителем історії, а особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавішою є історія навколо нас, яка стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся представляти історію з іншого боку, цікаво, не по-книжному, без сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Доля Нижньої Сілезії, безсумнівно, цікава й захоплива, тому іноді варто присвятити їй хоча б коротку мить.