У 1856 році сеймик Сілезької провінції у Вроцлаві заснував Комісію з будівництва Провінційного психіатричного лікувально-опікунського закладу, а функцію голови доручив графу фон Бурггауссу. На створення комплексу в Болеславці вплинули надзвичайно приваблива територія, легкість отримання будівельних матеріалів і вигідні умови, запропоновані міською владою.
Автором архітектурного проєкту був Ріхард Шиллер. Він спроєктував комплекс для 400 пацієнтів, оточений високим муром і віддалений від центру міста, у неоготичному стилі. Підготовчі роботи розпочалися в травні 1857 року: для проєкту викупили земельні ділянки, а роком пізніше почали будівництво об’єкта.
Перші лікарняні павільйони постали з боку алеї Пястів і мали вражаючі розміри. Донині вони захоплюють мешканців своєю монументальністю та стилем. У 1863 році лікарняні будівлі під’єднали до Міського газового підприємства, що уможливило використання всередині об’єктів сучасного для того часу газового освітлення.
Заклад мав водопровідну та каналізаційну системи, систему опалення приміщень і резервуар для води. До головного входу з боку алеї Пястів проклали нову дорогу. Під час реалізації проєкту багато уваги приділили зеленим насадженням і садам, які мали забезпечувати форму терапії та бути джерелом харчування для пацієнтів.
У розташованому неподалік лісі облаштували цвинтар, де ховали пацієнтів і персонал лікарні. За оцінками, на ньому поховали близько 3000 померлих. 16 липня 1863 року відбулося урочисте відкриття лікарні, після якого в готелі Kronprinz влаштували елегантний прийом. Перших пацієнтів прийняли вже наступного дня з лікарні в Плаковицях.
Від початку діяльності заклад запровадив революційний метод лікування пацієнтів, що ґрунтувався на обмеженні застосування засобів примусу (наприклад, гамівних сорочок і ременів): їх можна було використовувати лише за згодою лікаря та у визначених випадках. Директор наголошував на належному ставленні персоналу до пацієнтів і регулярному розпорядку дня, який, зокрема, передбачав роботу в городах.
У 1904 році директором лікарні став доктор Нейссер, видатний науковець і діяч, якого високо цінували у науковому світі. За 26 років роботи в болеславецькій лікарні він прославився впровадженням найсучасніших методів лікування психічних захворювань, а також домовився з міською владою про виключення територій навколо закладу з планів розбудови міста, що забезпечувало тишу й гармонію, необхідні для терапії пацієнтів.
Його найбільшим досягненням стала розбудова закладу в 1909–1913 роках, завдяки чому кількість пацієнтів збільшилася до 1100 осіб. Нові будівлі звели в дусі модернізму: зі скатними дахами, лоджіями та балконами. У цей період постала нова каплиця, що наслідувала романський стиль.
Загальна площа лікарняних територій становила близько 160 гектарів, що забезпечувало самодостатність закладу. Під час Першої світової війни об’єкт виконував функцію військового шпиталю, а в період Другої світової війни персонал лікарні намагався якнайкраще виконувати свої обов’язки.
У зв’язку зі зміною ситуації на фронті в останні місяці війни ухвалили рішення виписати легше хворих пацієнтів, а тих, хто становив небезпеку для оточення, ймовірно, «позбулися».
Сьогодні будівлі колишнього закладу й надалі служать хворим людям як Воєводська лікарня для нервово та психічно хворих. У наступній статті я розповім про повоєнну історію лікарні та людей, які створювали її в другій половині XX століття.
Джерела та фотографії: Wratislaviae Amici, Воєводська лікарня для нервово та психічно хворих у Болеславці, A. Bober, A. Żurek.
Sebastian Zielonka — історик, випускник Вроцлавського університету. Спеціалізація: архівознавство та консерваційна документалістика. Цікавиться історією регіону та суспільним життям європейців у XX столітті. У вільний час подорожує.
інформація: Sebastian Zielonka