Лише троє людей з усієї Польщі та близько сотні з усього світу взяли участь в американській програмі Teaching Excellence and Achievement, організованій Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США і міжнародною організацією IREX (International Research and Exchanges Board) для вчителів англійської мови, суспільних наук і точних дисциплін.
Навчання тривало шість тижнів. Воно проходило в американських університетських центрах. Katarzyna Cieślak-Ostrowska направили до Монтани (штату на півночі США, що межує з Канадою), до Montana State University у Бозмені.
Спочатку болеслав’янка пройшла суворий відбір, включно з мовними іспитами. — Попри те, що я викладачка англійської, мені довелося скласти іспит TOEFL, — розповідає Katarzyna. — Це престижний іспит, що підтверджує знання англійської мови в контексті навчання та академічного середовища.
Для участі в проєкті американці шукали активних, відкритих людей, які вже брали участь у міжнародних проєктах або реалізовували їх. — Не знаю, що вирішило на користь моєї кандидатури, — каже Cieślak-Ostrowska. — Я координувала два міжнародні проєкти, а нині координую третій — «Share Online Safely» — разом із партнерами з Данії, Німеччини, Франції та Північної Ірландії. Проєктами займаюся з 2005 року. Люблю подорожувати й не боюся нових викликів, — додає викладачка англійської.
Навчання розпочалося наприкінці січня цього року. Учасники зі 100 країн зустрілися в столиці США — Вашингтоні. Там, після триденного перебування, вони роз’їхалися до п’яти університетських центрів. Katarzyna Cieślak-Ostrowska разом із 19 людьми потрапила до університетського містечка в серці Скелястих гір, неподалік Єллоустонського національного парку.
— Це було виняткове перебування. Разом з іншими учасниками ми вчилися бути хорошими лідерами, опановували інші методи навчання, випробовували різні ідеї викладання англійської, а водночас пізнавали одне одного. Це був виклик: відчути всі ці культурні відмінності й нюанси. У моїй групі я працювала з учителями з України, Латвії, Росії, Естонії, Грузії, Домініканської Республіки, Чилі, Індії, Непалу, Оману, Камбоджі, Марокко, Кот-д’Івуару, Гани та Південної Африки, — розповідає вчителька.
Важливим досвідом стала практика в середній школі. Кожен учасник мав призначеного вчителя-партнера, з яким обговорював уроки та спостерігав за його заняттями. Учасники також відвідували заняття інших учителів. Кожен учасник проєкту проводив власні уроки, а також, що було дуже розвивальним, брав участь у заняттях і семінарах зі студентами Montana State University.
— Серед цікавих речей я помітила, що у чудово обладнаних комп’ютерних класах заблоковані всі сайти, непотрібні для навчання. Не можна було зайти у Facebook, — усміхається вчителька. — Також діяли суворі обмеження щодо фотографування. Не можна було фотографувати учнів задля їхньої безпеки, щоб потім випадково фото учня не опинилося опублікованим в інтернеті. Цілковитою несподіванкою для мене стали ясла в одній із середніх шкіл. Їх створили для дітей учениць, які завагітніли, але хотіли продовжити навчання. Своїх дітей туди могли віддавати й учительки, але для них це було платно, — додає вона.
Katarzyna захоплювалася відкритістю молодих американців і способом проведення занять. — Учні на уроках багато запитують, — розповідає вона. — А вчитель терпляче відповідає на запитання. Така форма взаємодії дуже цікава. Немає зайвих чи непотрібних запитань. В американській системі освіти учень сам обирає предмети, які хоче вивчати. Мені навіть випала нагода порадити одному з учнів, який підійшов до мене й запитав, які предмети я радила б йому обрати. Я здивувалася, але провела з ним бесіду, і ми впоралися з вибором бажаних для нього занять.
Katarzyna Cieślak-Ostrowska зізнається, що після навчання повернулася до Bolesławiec ніби з іншої планети. — Було чудово, але культурне різноманіття іноді також втомлює, — згадує вона. — Сьогодні в мене є чудові друзі з усіх куточків світу, але я рада, що вдома, і справді відчула радість від того, що я полька й мене виховали в цій, а не іншій культурі.
Учителька самостійно шукає цікаві навчання, керуючись принципом, що вивчення англійської — це також практичні знання про культуру різних англомовних країн. — Коли учень запитає мене, як там, у Штатах, я зможу правдиво відповісти, що не знаю всіх штатів США, але можу розповісти, як там, де я побувала, — каже вона.
Після повернення зі Штатів викладачка англійської використовує свій досвід і нові професійні знайомства та, зокрема, організовує для своїх учнів міжнародні конференції через Skype. Незабаром її учні поспілкуються з однолітками з Домініканської Республіки.
(Grażyna Hanaf)