Я подумав: знайду анонімне джерело, яке скаже, що Krzysztof Krzemiński, який пише для Bolec.Info, колись працював у них нелегально, а Katarzyna Bodzioch (видавниця Bolec.Info) не сплачувала за цю роботу податків. Потім додам цитати Кшемінського та Бодзіох, які, звісно, усе заперечуватимуть. Також запитаю якогось податківця, що загрожує за такий злочин. А наприкінці запропоную читачам самим відповісти, хто має рацію…
Звісно, це жарт, і прямо неймовірно, що так можна зробити. Однак виявляється, що можна. На доказ — матеріал, написаний Krzysztof Krzemiński про мою колегу, Grażyna Hanaf. Кшемінський, мабуть, послухав свого редакційного колегу, Marcin Marczewski, який стверджує, що достатньо, аби в тексті висловилися всі зацікавлені сторони. Такий аргумент — виправдання для тих, кому не хочеться перевіряти інформацію, і, як можна переконатися, Кшемінському він ідеально підходить. Адже він опублікував анонімку, зіставив кілька цитат, поставив відкрите запитання й умив руки. Він же створив «об’єктивну» інформацію. А те, що вийшла нісенітниця, до того ж шкідлива, — неважливо.
Припущення, що «достатньо, аби в тексті були представлені всі сторони», і звалювання всього в одну купу, ніби все однаково важливе, — перша помилка в роботі журналіста.
Друга помилка — побудова матеріалу на хибній тезі. Досить навіть поверхово перевірити факти, щоб переконатися: анонімне джерело подає неправдиву інформацію. Кшемінський не перевіряє, а лише телефонує по цитати. У розмові зі мною він навіть зізнався, що не підтвердив особу свого інформатора — хтось міг видати себе за іншу людину. Він опублікував донос як є.
Третя професійна помилка — вставляння різних цитат і протиставлення їх одна одній. Без розуміння того, що насправді означають ці цитати. Кшемінському було достатньо, щоб слова були схожими. Цього разу йшлося про «контроверсійність». Спочатку Krzysztof процитував Grażyna. За її словами, зміст, показаний у фільмах, а також лекції, що випливають із цього, є контроверсійними (нещодавно вона розповідала гімназистам про неповнолітніх повій із фільму «Призначені для борделю»). Потім Кшемінський, мабуть, бажаючи довести неправдивість слів Hanaf, цитує ще двох людей. Спочатку чоловік, відповідальний за кінопросвіту, каже, що вони не показують контроверсійного змісту. Але одразу додає, що фільми, які вони демонструють, називають контроверсійними, однак у них немає нічого, що шкодило б юним глядачам. Автор, який пише для Bolec.Info, мабуть, забув вирізати другу частину цитати. Потім він вставляє висловлювання директорки кінотеатру, теж начебто протилежне словам Hanaf. Директорка також каже, що нічого контроверсійного немає… але в поведінці Hanaf. Вона не говорила про фільми та зміст лекцій Grażyna. Або Кшемінський справді не бачить різниці, або бачить її й розраховує, що люди цього не помітять.
Взагалі Krzysztof міг відірватися від свого столу й піти на понеділкову лекцію, щоб особисто послухати, що говорить Hanaf. Він цього не зробив. Це четверта помилка. Пише про те, чого сам у житті не переживав, хоча міг.
Кшемінський накидав кілька цитат і сховав голову в пісок. І, мабуть, почувається добре, бо поруч друга голова редакційного колеги повторює йому, що достатньо, аби в тексті висловилися всі сторони. Що цього достатньо…
Ні, недостатньо. У Кшемінського вийшла нісенітниця, хоча, ймовірно, винагорода за неї буде належним чином оподаткована.
Krzysztof Gwizdała