Фотографія дитини в Інтернеті. Варто запитати: чия це пам’ять?

Публікувати фотографії дітей не заборонено. Однак закон розрізняє одну фотографію з відпустки, яку бачать бабуся та кілька друзів, і публічний акаунт, де щодня показують школу дитини, її емоції або проблеми. Варто самостійно перевірити, по який бік цієї межі ми перебуваємо, — спокійно, без докорів сумління.

Адвокат, який допоміг сотням людей розібратися в ситуаціях, коли звичайний громадянин стикається із законом, заспокоює.

— Ми нікого не звинувачуємо, а лише вчимося розібратися в ситуації, — говорить адвокат Tomasz Weigt. — Публікація фотографій дітей в Інтернеті стала звичайним явищем. Батьки показують там їхні перші кроки, дні народження, відпустки, шкільні виступи, кумедні ситуації, спортивні успіхи, а іноді також хворобу, плач, проблеми у вихованні або сімейний конфлікт. Здається, що якщо фотографію зробив один із батьків, то він може вільно її опублікувати. Однак із правової точки зору справа не така проста, — пояснює адвокат.

Дитина, так само як і ми, має право на приватність, захист зображення, гідність і безпеку. Тому потрібно замислитися, що можна публікувати. Ситуація додатково ускладнюється, коли другий із батьків заперечує або коли публікація може зашкодити добробуту дитини.

Чи повинні обоє батьків погодитися на публікацію фотографій дитини в Інтернеті?

Сімейне право не містить положення, яке прямо передбачає, що публікація фотографії дитини в Інтернеті завжди потребує згоди обох батьків. Тому необхідно оцінювати конкретну ситуацію.

— Публікацію звичайної, нейтральної сімейної фотографії в приватному колі можна розцінювати як настільки незначну дію, що тут достатньо рішення одного з батьків, — радить Tomasz Weigt. — Інакше слід оцінювати публічну, широко доступну, регулярну, комерційну публікацію або таку, що розкриває інтимну інформацію про дитину. Це ситуації, у яких згода другого з батьків має істотне значення, — говорить Weigt і наводить випадки, коли згода другого з батьків буде необхідною:

  • фотографії або відео публікуються відкрито, а не лише для вузького кола друзів
  • один із батьків веде профіль, блог, канал або акаунт, який заробляє на контенті за участю дитини
  • публікація розкриває місце проживання, школу, дитячий садок, маршрут до дому або інші дані, які дають змогу легко ідентифікувати дитину
  • на фотографії дитина зображена в сороміцькій, хворобливій або принизливій ситуації
  • дитину використовують як інструмент у суперечці між батьками
  • другий із батьків чітко заперечив проти публікації
  • сама дитина, особливо старша, не хоче, щоб фотографія або відео були доступні в Інтернеті

Шерентинг, або нове слово для старої справи

Для явища публікації фотографій дітей в Інтернеті навіть придумали назву: шерентинг. Це поєднання двох англійських слів — «share», тобто ділитися, та «parenting», тобто батьківство. Батьки завжди хотіли ділитися радістю: показувати перший зубчик, перший крок, виступ у дитячому садку. Змінилося лише місце: із сімейного альбому на екран, який бачить більше людей, ніж ми коли-небудь могли припустити.

— Йдеться про ситуацію, у якій батьки регулярно поширюють в Інтернеті фотографії, відео та інформацію про своїх дітей, — пояснює адвокат. — Не кожна така публікація одразу є незаконною. Проблема починається тоді, коли публікація перестає бути невинною пам’яткою, а починає порушувати приватність дитини або спричиняє конфлікт між батьками. Одна сімейна фотографія з відпустки, доступна лише обмеженому колу друзів, — це не те саме, що публічний акаунт, де один із батьків показує повсякденне життя дитини, її проблеми, школу, хвороби, емоції або використовує її зображення для просування послуг чи товарів, — говорить Tomasz Weigt.

А що, якщо другий із батьків не погоджується?

Це питання виникає найчастіше, а відповідь не така чорно-біла, як могло б здаватися. Якщо коротко: усе залежить від того, що і де ми публікуємо. Адже йдеться не про те, хто має рацію — мама чи тато. Йдеться про те, щоб дитина мала в Інтернеті стільки приватності, скільки ми самі хотіли б мати.

Якщо ви відчуваєте, що щось зайшло надто далеко, не обов’язково залишатися з цим наодинці. Закон існує не для того, щоб карати, а щоб допомагати. Чи покращує ситуацію звуження кола одержувачів? Адже це найпростіший крок.

— Обмеження видимості дописів зменшує ризик, але не усуває його, — попереджає юрист. — «Приватний профіль» часто означає кілька сотень людей, серед яких колишні знайомі, колеги, далекі родичі або особи, з якими немає реального контакту. Кожен із них може зробити знімок екрана або переслати фотографію далі. Тому під час публікації фотографій дитини не слід керуватися лише налаштуваннями приватності. Важливіше запитати, чи взагалі має з’являтися ця фотографія в Інтернеті, — пояснює адвокат.

Правовий захист дитини — це не війна

У конфлікті з другим із батьків варто звернутися по професійну допомогу. Медіація, розмова з юристом, а в крайньому разі — сімейний суд — це наступні кроки, покликані захистити дитину. Їх варто сприймати як інструменти, а не зброю.

— На практиці найважливішим критерієм є добробут дитини, — говорить Tomasz Weigt. — Один із батьків може вважати, що фотографія «гарна», «смішна» або «всі так роблять». Але цього недостатньо — юрист радить перед публікацією поставити собі кілька простих запитань:

  • Чи не буде дитині соромно через цю фотографію через кілька років?
  • Чи не наражатиме публікація дитину на глузування однолітків?
  • Чи не показує фотографія надто багато приватної інформації?
  • Чи не розкриває вона інформацію, яку можуть використати сторонні особи?
  • Чи публікує один із батьків заради добра дитини, чи радше заради власної популярності, охоплення або емоційного задоволення?

— Інтернет не забуває, — говорить адвокат. — Навіть якщо фотографію видалять, хтось міг раніше завантажити її, скопіювати або переслати далі. Для дорослого одна публікація може бути тимчасовим дописом. Для дитини вона може стати частиною цифрової ідентичності на багато років, — додає Tomasz Weigt.

Як розумно публікувати фотографії дитини?

  • Найбезпечніше дотримуватися кількох практичних правил
  • Погодити з другим із батьків правила публікації фотографій, особливо після розставання
  • Запитувати старшу дитину, чи погоджується вона на публікацію
  • Налаштовувати якомога вужче коло одержувачів
  • Регулярно видаляти старі фотографії, які більше не повинні бути доступними
  • Не публікувати фотографії інших дітей без згоди їхніх батьків
  • Завжди запитувати себе: «Чи не дорікатиме мені моя дитина через кілька років за те, що я це показав?»

Що варто врегулювати після розставання батьків?

У справах про розлучення, контакти з дитиною або батьківські права дедалі частіше варто подумати також про правила присутності дитини в Інтернеті. Батьки можуть домовитися, що:

  • не публікують фотографії дитини без взаємної згоди
  • не публікують фотографії відкрито, а лише в приватному колі
  • не позначають місцезнаходження дитини
  • не публікують інформацію про школу, здоров’я, терапію та сімейні конфлікти
  • не використовують зображення дитини в комерційних цілях
  • видаляють фотографію на вимогу другого з батьків, якщо вона шкодить добробуту дитини
  • Такі домовленості можуть бути включені до батьківської угоди. Іноді це допомагає уникнути багатьох майбутніх конфліктів

Найважливіше правило просте: дитина має власне право на приватність. Батьки повинні його захищати, а не використовувати. Інтернет полегшує публікацію, але не звільняє від відповідальності за опублікований контент.

У разі конфлікту найкраще спочатку зберегти докази, вимагати видалення матеріалу, повідомити про порушення платформу, а у серйозніших випадках розглянути подання заяви до сімейного суду або позов про захист особистих немайнових прав. Однак у центрі кожного рішення має бути не те, що хоче показати один із батьків, а те, що є безпечним і добрим для дитини.

КОНТАКТИ

Tomasz R. Weigt Адвокатська канцелярія

Daszyńskiego 12/1
59-700 Bolesławiec
Польща

Телефон: (+48) 75 732 61 91
Моб. тел. 601 563 996
Тел. (англ. мовою) 601 225 208
Факс (+48) 75 732 61 91

Години роботи

Пн — Пт: 9:00–15:00
Сб — Нд: зачинено

Запрошуємо зв’язатися з канцелярією телефоном у години 9:00–15:00 та домовитися про індивідуальну зустріч (також після 15:00)