Почнімо із Шекспіра: «Можуть бути вам немилі мої слова, але є закон...». Це практично ключова цитата, яка формує наше життя в суспільстві. Я постійно нагадуватиму, що не є юристом і не маю наукового ступеня. Я вивчав право та його засади в період «справедливо минулого», але не можна заперечувати якість і послідовність, із якими викладачі підходили до ґрунтовності освіти майбутніх охоронців права.
Право має бути логічним, щоб його можна було забезпечувати
Під час ухвалення норм, які регулюють наше повсякденне життя, мають бути збережені логіка, обґрунтованість їх запровадження та санкції за їх порушення, а також визначено, кому доручається їх виконання. Право має виховувати своєю ефективністю.
Тепер прошу зосередитися на тому, яку роль мають виконувати право й покарання за його недотримання. Право — це визначення правил: що нам дозволено, а що ні, і що загрожує за це, якщо нам доведуть провину та визначать її складову. Право не може бути порожнім, право має бути логічним.
Те, чи дотримуватимуться норми права, — парадоксально — визначає не їхня суворість, а невідворотність виконання. Не хочу мудрувати, лише звертаю увагу — і це не вперше — що законодавець дедалі частіше підсовує нам популістське, а не практичне право. Надмірні санкції та занадто високі штрафи дають протилежний результат.
Як інші країни розв’язують проблему переїздів?
Я десятки років є водієм — що б це не означало в міжнародних важких перевезеннях. Я об’їздив майже всю Європу. Різні країни по-різному розв’язують проблеми місць перетину залізничних і автомобільних шляхів: від віадуків та естакад до звичайних переїздів.
Ніде я не бачив такої демонстративної необізнаності у цьому питанні, як у Польщі. Можливо, десь і є більші безглуздя, пов’язані із залізничними переїздами, ніж у Польщі, але я з ними не стикався. Поясню: коли я чую, як перші політики коментують останню дорожню подію під Варшавою, де так звана бетономішалка застрягла між шлагбаумами й призвела до серйозної аварії за участю пасажирського поїзда, мене просто охоплює лють.
Хто насправді відповідає за аварію?
Починаючи з прем’єра, усі говорять про «посилення покарань», «позбавлення прав» та іншу популістську нісенітницю, водночас уникаючи визнання провини держави в широкому розумінні.
По-перше, ніде я не стикався з тим, щоб рух перекривали на «пів дня», аби проїхав локомотив, дрезина чи потяг. Усюди рух перекривають, за мить щось проїжджає, і рух відновлюють. Тільки не в нас — довго чекають до цього і довго після.
Якщо — як твердять медіа, так звані експерти та політики — треба було ламати шлагбауми, бо їхня конструкція це дозволяє, то руки опускаються. Чи хтось знає наслідки ламання шлагбаумів? Чи хтось зважив на якість попереджень або їх відсутність? Скільки разів попереджувальні вогні були приглушені сонячними променями, і лише мій досвід уберіг мене від зіткнення або простого проїзду на так званий червоний сигнал?
Антагонізми — це норма, адже з одного боку міністри нарікають, що бракує професійних водіїв, а з другого — створюють системи, у яких цю професійну групу переслідують. Держава, міністри й депутати — ви провалилися, розмили власну відповідальність, а насправді взагалі її не несете. Ви обмежилися посередньою літературною творчістю у вигляді багатосторінкових правил, які практично нічого не дають, крім страху та можливості використовувати їх у разі непокори — що вже стало фактом. Натомість за вашу свідому безпорадність платить суспільство, свідченням чого, серед іншого, є ця аварія, яку ми коментуємо.