Є кілька таких казок, які справляють на дорослих сильніше враження, ніж на дітей. Останні чудово розважаються під час сеансу, тоді як батько чи мати, які їх супроводжують, переживають катарсис. Я бачила й чула про кількох батьків, які плакали в кіно на третій частині «Історії іграшок».
Енді, герой «Історії іграшок», власник іграшок, уже підліток і їде з дому навчатися в університеті. Він мусить розлучитися з іграшками. Так цю історію розповість дитина. Дорослий бачить, що Енді розлучається з чимось набагато ціннішим: із дитинством. І коли наприкінці фільму він вирішує віддати свою улюблену іграшку, ковбоя Вуді, іншій дитині, ми розуміємо, що він мужньо впорався з першим кроком до зрілості й дорослого життя. Нібито казочка, а скільки в ній філософії та життєвої мудрості.
Для мене такою особливою казкою для дорослих є «Заплутані». Історія Рапунцель, маленької принцеси із золотим волоссям, — це історія про те, наскільки поганими й складними можуть бути стосунки дитини з батьками. І про те, як батьки можуть виявитися прийомними мачухами й вітчимами, які заради власних егоїстичних цілей прирікають дитину на вічну ізоляцію.
Рапунцель — чарівна дівчина, її волосся під час розчісування повертає тому, хто її розчісує, молодість. Через це дівчинку, викрадену в батьків, забрала зла відьма. Жінка виховує Рапунцель, обманюючи її, що є її матір’ю. Завдяки тому, що дитина безмежно любить обманщицю, та може замкнути її у вежі, щоб вона ніколи не відкрила власної цінності й не подорослішала. Адже тоді дівчина позбавила б відьму єдиного, що її цікавить, — краси.
Дівчинка, яку використовують і трактують як предмет, дорослішає в ув’язненні, аж поки не з’являється… злодій, гарний, мов принц, який закохується в неї, хоча дівчина на першій же зустрічі вдарила його пательнею.
Таких сучасних Рапунцель у світі чимало. І обох статей. Прикладом можуть бути Дорослі діти алкоголіків (люди, які виросли в родинах із проблемою алкоголю), котрі лише після терапії здатні побачити себе цінними людьми, а не предметами, з яких багато років черпали силу й любов, нічого не даючи натомість.
Інші Рапунцелі та Рапунцелі з «хороших родин» натомість обирають роботу, партнера, навчання, спираючись на невисловлені побажання батьків, і ухвалюють щодо власного життя лише рішення, що відповідають батьківським стандартам. Або приховують своє справжнє «я», граючи перед батьками когось іншого, ким насправді не є.
І жоден із цих фальшивих батьків ніколи не звільнить дитину із замкненої вежі. І не розповість про дар, яким вона володіє. Кожна Рапунцель і кожен Рапунцель мусять самі вибратися із ув’язнення. Добре, якщо з’явиться якийсь принц (принцеса). Але життя — не казка. Найчастіше впоратися з втечею доводиться самостійно.
І, мабуть, тому пригоди казкової Рапунцель так нас зворушують і нам так хочеться, щоб її історія завершилася добре. Історія чудово написана й поставлена. Dan Fogelman отримав за цей сценарій номінацію на премію Annie — анімаційний «Оскар». Maciej Stuhr у ролі Флінна — чарівний розбійник, який підкорить серце не однієї мами. Тато не розчарується в Рапунцель, а дитина подивиться мудру казку.
Ранковий сеанс на біс, субота, 10 вересня, 12:15.
Grażyna Hanaf