Є такі моменти, коли людина слухає публічний виступ і замислюється, чи справді добре почула. Саме так було з виступом мера Болеславця Piotr Roman під час червневої сесії міської ради, коли він говорив про підтримку фестивалів, організованих при парафіяльних спільнотах.
Мер сказав, зокрема:
«Доки я тут мер, прошу не хвилюватися. Такі фестивалі завжди отримуватимуть підтримку, бо це ініціатива розбудови спільноти, і спільноти, заснованої на цінностях. Усі ті, хто вважає, що не слід підтримувати такі фестивалі, будуть дуже розчаровані ще деякий час. І хай так буде завжди».
А потім пролунали ще сильніші слова:
«Ми двадцять чотири роки тому вивели комуністів із ратуші. Наразі є спроба повернення».
І тут, м’яко кажучи, у мера, здається, поїхав перон.
Бо можна дискутувати про те, чи має місто підтримувати парафіяльні фестивалі. Можна дискутувати про те, чи має місцеве самоврядування підтримувати одні ініціативи, інші — менше, а треті — взагалі не підтримувати. Можна дискутувати про критерії, гроші, промоцію, ресурси міських установ, рівне ставлення до організаторів заходів. Це нормальна публічна дискусія.
Але коли мер міста починає говорити про «повернення комуністів» до ратуші, справа перестає бути нормальною дискусією. Це вже висунення серйозних політичних натяків без зазначення фактів, осіб, обставин і доказів.
З досвіду знаю, що мер Piotr Roman уміє вигадувати різні дурниці та нісенітниці під виглядом того, що нібито «хтось йому щось сказав», що «він щось знає», що «є якісь спроби», «якісь середовища», «якісь дії». Але коли настає момент конкретики, коли ставлять прості запитання: хто, коли, де, на якій підставі, які є докази, — відповіді немає.
Усе відбувається трохи за принципом залякування, трохи за принципом викликання емоцій, трохи за принципом створення атмосфери загрози. А потім, коли журналіст офіційно запитує, що саме мав на увазі мер, раптом западає тиша.
24 червня ми надіслали запитання прессекретарці мера. Ми запитали, зокрема, чи означає заява, що «такі фестивалі завжди отримуватимуть підтримку», постійну політику міста щодо заходів, організованих при парафіяльних спільнотах. Ми запитали, яку саме підтримку отримав згаданий фестиваль. Запитали, за якими критеріями місто надає таку підтримку. Також запитали, кого саме мер мав на увазі, говорячи про осіб, які «будуть дуже розчаровані».
І нарешті ми запитали про найважливіше: до кого стосувалися слова про те, що «двадцять чотири роки тому ми вивели комуністів із ратуші», а тепер є «спроба повернення». Чи мав мер на увазі конкретних осіб? Депутатів? Політичні середовища? Мешканців?
Сьогодні 5 липня. Відповіді немає.
І це неприємно. Просто.
Мер Piotr Roman — політик із дуже великим стажем. Це не новачок, у якого щось вихопилося, бо він ще не знає ваги публічного слова. Це людина, яка роками керує містом, знає механізми політики, розуміє, що таке сесія міської ради, і знає, що його слова мають значення.
Тим більше він має за них відповідати.
Політик із таким досвідом повинен мати клас. Він має встановлювати стандарти. Він має підтримувати ці високі стандарти. Він має зважувати слова, особливо тоді, коли говорить із позиції мера міста, а не приватного коментатора політичних шпильок.
Натомість маємо ситуацію, у якій мер на сесії верзе все, що хоче, кидається гаслами про «комуністів», натякає на якісь незрозумілі загрози, ділить мешканців на тих, хто «за цінності», і тих, хто буде «дуже розчарований», а потім не може або не хоче підтвердити це чимось конкретним.
Це не високий стандарт публічної дискусії. Це не відповідальність за слово. Це не клас.
Якщо мер знає про якусь «спробу повернення комуністів» до влади в Болеславці, нехай скаже, про кого йдеться. Якщо має докази, нехай їх представить. Якщо він мав на увазі конкретних депутатів, мешканців або середовища, нехай матиме мужність сказати це прямо. А якщо це була лише політична фігура, кинута для того, щоб розігріти атмосферу й поставити опонентів у роль ворогів спільноти, то тим більше він має це пояснити.
Бо Болеславець не є приватним фільварком жодного політика. Ратуша не є місцем для безвідповідального поширення інсинуацій. Сесія міської ради не є передвиборчим мітингом чи амвоном для залякування мешканців.
Мер може підтримувати фестивалі. Може вважати, що вони важливі. Може говорити про спільноту, інтеграцію та цінності. Але якщо він перетворює це на політичне шоу, у якому з’являються «комуністи», що нібито повертаються до ратуші, він має бути готовий до запитань.
А якщо на запитання не відповідає, то сам дає оцінку власному висловлюванню.
Бо найпростіше — кинути гучне гасло на сесії. Складніше потім постати перед фактами й сказати: так, я знаю, що сказав, і можу це обґрунтувати.
Поки що мер Roman цього не зробив.