Якби сьогодні мені довелося оцінити стан польської держави, це не була б добра оцінка. Навпаки. Як колишній кримінальний поліцейський — для боягузів «комуняка» — я оцінюю ситуацію зі структурами польської держави та адміністративним поділом країни як поділ відповідно до впливів злочинних груп.
Що сталося з єдністю поляків? Політики всіх напрямів роками наполегливо її руйнували. Так само послідовно й нахабно суспільство позбавляли авторитетів. Розпочалося зарозуміле зміцнення системи управління інформацією. Оприлюднений зміст повідомлень має відповідати самому факту виникнення певної ситуації, але водночас надавати їй нового значення. Ту саму подію представляють у спосіб, що відповідає актуальній владі — незалежно від її рівня.
Створено системи, які дають змогу переміщувати державні фінанси поза реальним суспільним контролем. Від засад демократичної держави залишилася лише оболонка. Як я вже писав раніше, суспільство криміналізували майже за кожен крок. Людей позбавили права розпоряджатися приватною власністю, а натомість розпочали «виробництво» злочинців проти їхньої волі.
Критика влади стала ризикованою, як у традиційних режимах. Нечисленні медіа, які не лестять владі, атакують, ображають, висміюють і втягують у тривалі судові процеси.
Роками ми пишемо про шкідливість існування господарських товариств, що діють із державним майном. Мало того, що цей заклик залишається без відповіді, — ще й створюються структури та методи їхнього зміцнення.
Беручи до уваги останні події, пов’язані зі злиттям лікарень двох сусідніх повітів, а також справу відомого лікаря-координатора з Warszawa, ми маємо справу з результатом системи, створеної з певною метою. Цією метою є гроші, а не пацієнт. Система передусім дбає про благо людей, пов’язаних із системою охорони здоров’я.
Розсварювання суспільства є настільки ефективним, що серйозні розколи вже виникають навіть у родинах. Такий стан дає так званій владі свободу дій і можливість отримувати власні вигоди. У цій сфері політичних кольорів уже немає. Діє принцип: «хапаємо все, що можна», бо інакше цю систему витлумачити неможливо.
Що першою робить кожна нова влада? Змінює склад керівництва компаній. Ідеться при цьому не про компетентність, а про партійну належність. І тут між партіями панує повна згода. Дуже чітко це видно на рівні повітів. Там спостерігається те, що я називаю «політичною багатостатевістю» — усі погоджуються і однаково переслідують критиків своїх дій.
За системи, яку створено, немає реальних шансів на зміни чи обмеження можливостей виведення державних коштів за межі бюджету держави та органів місцевого самоврядування. Фундації, переписування майна на підставних осіб — незалежно від ступеня спорідненості — усе це служить системі й було створене для її існування.
Як поліцейський я усвідомлюю механізми цієї системи. Тому разом із друзями ми підготували проєкти законів: про публічну брехню та про відповідальність посадовців. Так склалося, що жодна відома мені польська політична партія не зацікавилася врегулюванням цих сфер суспільного та публічного життя. Тим часом запровадження лише цих двох законів могло б суттєво обмежити патологічні явища.
Звичайно, можна висміяти й знехтувати всіма громадськими ініціативами, особливо з позиції сили та влади. Прикладом може бути поведінка мера Bolesławiec, який перервав засідання, бо міг це зробити. При цьому він сказав, що хтось показав йому «фіся». Це типова поведінка людей необмеженої влади. Мер може так поводитися, бо знає, що ніхто йому цього не заборонить.
Звичайні люди хотіли б зміни влади та гіднішої її поведінки. Однак тут знову дається взнаки система, яка серйозно обмежує такі можливості. Польська держава не реагує, оскільки сама створила такий спосіб обрання влади, за якого виборець є лише статистом. Створюється право, несумісне з польською правовою системою або таке, що перебуває у величезній суперечності з її принципами.
Добре, що невдовзі після 1989 року Польщі вдалося вступити до Європейського Союзу та оборонних структур NATO. Сьогодні, за дій сучасних політиків, це вже було б неможливо. Звідси й розпалювання антизахідних настроїв. Влада не любить, коли суспільство та незалежна журналістика стежать за її діями, а Європейський Союз — і поготів.
Щоб ефективно шантажувати суспільство, потрібно створити штучних ворогів і штучні загрози. Для цього людей треба ще й переконати, що в усьому — від клімату до воєн — винні ми, звичайні громадяни. Коли ми беремо на себе цю провину, влада залишається «святою».
Цікаво, чи представники влади вивчали Галицьку різанину та її причини. Лук можна довго натягувати, але хто зупинить стрілу?
Leszek Stanisław Socha
(власна оцінка)