Два святкові дні 100 років тому відрізняла одна принципова річ: відсутність Інтернету, а отже, люди не проводили стільки часу перед екранами телефонів. Друга важлива відмінність випливала з того, що переважна більшість мешканців міст у Шльонську були протестантами.
Великоднє прибирання — це те, що єднає нас із домогосподарками сто років тому. Прибиранням квартир і подвір’їв переважно займалися жінки, але 1920 року також наймали клінінгові компанії. Про одну таку фірму дізнаємося з розділу реклами «Liegnitzer Tageblatt». Компанія Otto Angelbana пропонувала ретельне прибирання квартир без зайвих незручностей для їхніх мешканців. Це коштувало від 5 до 15 марок — стільки ж, як пара нових черевиків.
Порошок IMI — чистота до свят
Не кожен, як і сьогодні, міг дозволити собі таку розкіш. Це була пропозиція для заможних людей або самотніх неодружених чоловіків, яким через їхнє суспільне становище не личило брати до рук мітлу. У 20-х роках XX століття така послуга була абсолютною новинкою на ринку.
У ті часи заможні мешканці міст щодня наймали домашню прислугу, яка займалася пранням, прибиранням і готуванням. Тому ми не знаємо, чи користувалася пропозиція клінінгової компанії популярністю.
Перед святами рекламували засоби для чищення. І робили це інтенсивніше, ніж в інші періоди. Рекламу розміщували в пресі. 1920 року найкращим продуктом мав бути порошок IMI для миття посуду, полоскання й чищення. Цей порошок був також популярним у Польщі. У музеї імені Ireny i Mieczysława Mazarakich у Chrzanów можна побачити плакати, що його рекламують.
Нове вбрання на весну
Великдень асоціюється з весною, а вона була пов’язана зі зміною гардероба. Тут активізувалися торговці й кравці. Вони інтенсивно рекламували найновіші модні тенденції з Парижа, Берліна та Мілана й заохочували мешканок Bunzlau купувати нове вбрання.
Мешканки Bunzlau обов’язково вдягали нові сукні та легкі пальта у великодній понеділок, вирушаючи на обов’язкову прогулянку. Місць, де можна було зробити такі покупки, у Bunzlau було кілька, зокрема в універмазі Theophila Rosenthala в будинку на ринковій площі (сьогодні № 15). Там можна було придбати костюми, спідниці, пальта, капелюхи й, звісно, білизну, яку не рекламували, бо в ті часи не личило публічно згадувати про те, що жінка носить під одягом. Винятком були корсети, особливо гумові, які як абсолютну сенсацію досить сміливо рекламували в щоденній пресі.
Великодні страви
У період Великодня найважливішим було яйце. Варені яйця становили основу святкових страв. Із них готували салати, закуски, фарширували різноманітними начинками. Приготовані у Велику суботу, на стіл їх подавали холодними або залитими гарячими соусами.
Кожна господиня мала власні способи приготування ароматизованих майонезів, які нічим — навіть зовнішнім виглядом — не нагадували сучасні. Їхній колір, консистенція, а передусім смак були різними. До них додавали велику кількість спецій, іноді найекзотичніших.
Святковим делікатесом, як і сьогодні, був кролик у сметані, але на столах також панували ковбаси, які виготовляли місцеві майстри-м’ясники. Різники забивали тварин у підсобних приміщеннях магазинів. Вони власноруч обробляли туші й переробляли м’ясо на смачні ковбаси.
У Страсний тиждень на столах мешканців найчастіше були риби, які купували в рибних крамницях. Велика субота була останнім днем підготовки до Великодня. У суботу випікали тістечка. Німецькі господині найчастіше пекли бісквітні бабки, политі вручну збитою глазур’ю. Мало хто користувався кондитерськими порошками доктора Oetkera, але вже тоді вони продавалися.
Протестантський Великдень і католицький Великдень
Для більшості мешканців Великдень починався вже у Страсну п’ятницю. Протестанти особливо наголошують у своїх обрядах на дні розп’яття Христа. Страсна п’ятниця починалася ще до сходу сонця. На світанку з кожного будинку виходили на прогулянку. У найближчій річці мовчки набирали воду в принесену із собою посудину. Це був своєрідний ритуал, який не мав нічого спільного з нашим обливаним понеділком. Річковою водою ніхто нікого не обливав — її використовували для ранкового туалету. Вважалося, що цей звичай забезпечить щастя й достаток на весь рік.
Цього дня католики працювали, чергували в комунальних службах, діяльність яких була необхідною для нормального функціонування міста. Натомість протестанти «віддавали» католикам вихідний на Свято Божого Тіла.
Неділю, перший день свят, проводили вдома. Окрім участі в богослужінні, ніхто не виходив. Єдиною розвагою для дітей були заховані в різних місцях гніздечка з великодніми подарунками. Пів дня шукали заховані гостинці. Дорослі гідно проводили час за столом.
Натомість понеділок був днем надзвичайної суспільної активності. Кожна родина виходила на прогулянку. Відвідували міський парк або найближчі села, де на гостей чекали численні трактири, корчми й заїжджі двори. У великодній понеділок розпочинався весняний сезон прогулянок.
Хоча за сто років багато чого змінилося, деякі ритуали й звичаї залишилися незмінними.
(Текст створено на основі статті в «Konkretach» за 2001 рік авторства Artura Guzickiego)