Перший Болеславецький керамічний ярмарок відбувся у травні 1994 року. У ньому взяли участь кілька експонентів, а подію прикрасив скромний концерт міського духового оркестру.

Ми знаємо два міфи про заснування свята. Перший із них приписує ідею організації керамічного ярмарку Stanisławowi Wizie (1929–2018), який вирішив, що продаж кераміки на болеславецькому ринку буде «класною помстою» в економічній війні за патенти та ринки збуту.

Другий розповідає про ініціативу Danuty Maślickiej (1941–2022), яка разом із представниками місцевого самоврядування у вільній Польщі організувала перший керамічний ярмарок як вікно у західний світ.

Моя ідея — наймоя, тобто батько ярмарку проти матері

У щоденнику кераміста з Парової Stanisława Wizy, виданому у паперовій формі 2015 року, автор спогадів «Як ярмарок перетворився на свято…» додав підзаголовок: «Історія виникнення Болеславецького свята кераміки в Болеславці у спогадах його головного натхненника, Stanisława Wizy».

Danuta Maślicka, багаторічна керівниця культурного центру в Болеславці, приписала ідею виникнення ярмарку собі та діяльності очолюваної нею самоврядної установи, описавши це в «Болеславецькому щорічнику» за 2009 рік.

Maślicka нібито придумала цю ідею після прочитання інтерв’ю з німецьким перекладачем польської літератури Karlом Dedeciusом під назвою «Вікно у світ». Dedecius нібито поділився там своїми міркуваннями про роль господарських ярмарків і порівнював їх із вікном, крізь яке один народ має можливість придивитися до іншого. Контекстом мали бути польсько-німецькі багатогалузеві ярмарки, що тоді проходили у Вроцлаві.

Wiza у «Як ярмарок перетворився на свято…» стверджував, що ярмарок, який популяризував болеславецьких керамістів у супроводі заходів і концертів, був його ідеєю і лише його ініціативою. Wiza не залишив сухої нитки від Danuty Maślickiej, зачарованої метафорою вікна німецького перекладача.

У своїх спогадах він прямо писав, що Maślicka була майже ворогом керамічних виставок на болеславецькому ринку. Він не називав її противницею самого ярмарку, радше вважав гальмом. Вкрай непомічною людиною, яка не хотіла, щоб якийсь «приватник із Парової» влаштовував базар у центрі міста. І такою, що рішуче виступала проти підтримки торгівлі культурними заходами, організованими міськими закладами культури.

Війна за патенти, яка сколихнула керамістів у Болеславці

Stanisław Wiza не вважав, що ярмарки — це вікна у світ, у яких один народ придивляється до іншого. У нього не було поетичної душі інтелектуалки, вчительки та людини, яка завжди працювала на державних посадах, Danuty Maślickiej.

Stanisław Wiza, хоч і з великою дозою манії величі, описував, як вів приватну фірму і після змін 1989 року мусив просто вижити в новій економічній реальності. У 1990 році керамічне братство вже не мало централізованого розподілу виробництва, який усував конкуренцію та забезпечував рівний доступ до замовлень, як це було за комуністичних часів.

Керамічні підприємства почали конкурувати між собою в усьому. А Wiza мав виявити, що один із великих заводів Cepelia (сьогодні Ceramika Artystyczna «Spółdzielnia Rękodzieła Artystycznego»), а саме його працівник Bronisław Wolanin запатентував як власні старі німецькі орнаменти, виконані методом штампування.

Невдовзі після шокуючого відкриття Wiza також нібито отримав листа від Cepelia, у якому від нього вимагали негайно припинити виробництво посуду, декорованого методом штампування. Для Wiza та його фірми це означало б професійну смерть, адже в листі повідомлялося, що лише Cepelia володіє патентами на більшість візерунків.

– У цьому листі мені погрожували якимись штрафами, судами та необхідністю виплачувати відшкодування, – скаржився у спогадах Wiza і розпочав судову боротьбу з Wolaninem.

Справа тривала довго, а вирок не був до кінця задовільним для Wizy, але зрештою суд визнав, що всі керамісти можуть використовувати метод декорування штампуванням і візерунки, якими користувалися роками.

– Я вирішив, що самої патентної поразки Bronisława Wolanina замало, щоб покарати пихатість цього пана та компанії, яка його найняла. Треба зробити щось видовищніше. Саме тоді мені спала на думку ідея керамічної виставки, яка показувала б, що кераміка зі штампованим декором — це не лише царина «Cepelії», а всіх керамістів Болеславця та околиць, – додає у спогадах Wiza.

Wiza поділився цією ідеєю з тодішнім директором Zakładów Ceramicznych «Bolesławiec» Kazimierzem Surmiakiem, який знав про процес, а також з одним із більших виробників кераміки в регіоні Januszem Jakubowskim, який нібито сказав, що ярмарок може бути «класною помстою» Wolaninу та Cepelia.

Почнімо помсту, тобто ярмарок

І Maślicka, і Wiza у своїх спогадах по-різному описують ту саму зустріч із тодішнім мером Józefem Królem, до якого їм довелося піти, щоб їхня ідея здійснилася.

– Лунали цінні зауваження про світову тенденцію організовувати радше спеціалізовані, ніж багатогалузеві ярмарки, про те, що з’явиться професійна аудиторія і що ярмарки можуть стати нагодою показати стан певної галузі та укладати контракти й угоди, – описувала зустріч у «Щорічнику» Danuta Maślicka.

Wiza описував її інакше — як зустріч із неприязним посадовцем, сповненим сумнівів і до того ж неохочим погодитися, щоб подія відбулася на ринку. Нібито його переконала лише обіцянка, що сам ярмарок матиме мистецьке оформлення.

– Отже, без великого ентузіазму ми отримали дозвіл на проведення ярмарку на ринку. На жаль, ми не могли розраховувати на мистецьке оформлення, організоване міськими установами, – розповідав Wiza про зустріч із Królem у своєму щоденнику.

Він також додавав, з якими труднощами та витратами підготував перший керамічний ярмарок. Наголошував, що ні місто, ні повіт, ні Danuta Maślicka не допомагали йому в організації чи фінансуванні заходу. Він стверджував, що сам займався запрошенням артистів, приймав їх, організовував проживання та платив за виступи.

Оркестр заграв — і почалася торгівля

Maślicka у своїх спогадах визнає, що перший ярмарок у травні 1994 року був організований за гроші виробників кераміки. Підтримкою для них мав стати конкурс Болеславецького місцевого телебачення на найефектнішу експозицію. Призом був безкоштовний рекламний фільм. Він дістався Zakładom Ceramicznym «Bolesławiec» завдяки експозиції, підготовленій Janiną Bany-Kozłowską.

– Поруч із керамічним ярмарком на ринку в холі Forum діяла промоційна виставка — своєрідний зародок справжнього ярмарку — компаній-спонсорів цієї події: Certilexu з Gościszowa, Surminу з Nowogrodźca та Ceramiki Budowlanej з Przyborska, – згадує Maślicka у «Щорічнику». Це свідчило б, що вона справді відокремлювалася від торговців горщиками-приватників на ринку, а ярмарок був для неї іншою подією, ніж захід Wizy.

Stanisław Wiza написав про перший ярмарок, що кожен експонент мав сплатити плату за місце, яка також охоплювала витрати на прибиральні служби, охорону та гонорар Духового оркестру, що тоді діяв при Bolesławieckich Zakładach Fiolek i Ampułek «Polfa».

– На початку заходу оркестр дав майже годинний концерт, поєднаний із короткою ходою. Однак великого відкриття, промов чиновників чи запрошених гостей не було. Оркестр заграв — і почалася торгівля, – згадував Wiza.

А коли Danuta Maślicka з надією дивилася в майбутнє і подумки вже організовувала наступні керамічні ярмарки, самі підприємці визнали перший ярмарок невдалим.

– До участі в Ярмарку кераміки та скла в Болеславці 1995 року ми заохочували, зокрема, спостереженням, що захоплення пластиком поступово минає, що повертаються в моду вироби з кам’яної маси та нестандартна кераміка, остаточного вигляду й характеру якій надає рука митця, – писала Maślicka про свої плани після першого ярмарку. – В одному з інтерв’ю під назвою «Кераміка проти гномів» я сказала, що ми мусимо захищатися від армії гіпсових гномів, яка наближається до воріт нашого міста; вони стали б плямою на нашій керамічній честі та різали б очі поганим смаком, – додавала вона у спогадах.

Stanisław Wiza пам’ятав перший ярмарок як подію, що викликала мізерний інтерес.

– Виторг окремих експонентів був таким, що не покрив навіть витрат на оренду місць під стенди. Покупців і тих, хто розглядав вироби, також було небагато, – описував той час Wiza.

Чи була помста солодкою?

Wiza згадує, що другий ярмарок 1995 року став для підприємців повним торговельним провалом. Попри це вони не здалися. Вони дочекалися часів, коли Danutę Maślicką замінив Franciszek Bachór, а мера Króla — Józef Burniak. Обидва, на думку Wizy, зрештою належно підтримали керамістів та їхній ярмарок.

Однак найбільше захоплення у Wizy викликала Ewa Zbroja, яку кераміст називав «Божим даром», хоча це був радше дар Piotra Romana, адже саме він вирішував питання працевлаштування Zbroi на посаді директорки BOK і саме його рішенням їй доручили опікуватися керамічним ярмарком.

– Пані Ewa мала буквально необмежену кількість ідей. Вона безперервно додавала до свята нові заходи. БСК розросталося до величезних масштабів. Здається, XIII Болеславецьке свято кераміки стало дводенною подією, а невдовзі перетворилося і на триденну, – згадував Wiza.

Однак і ця радість тривала недовго: директорку культурного центру знову змінили, а нова вже не так подобалася Stanisławowi Wizie, але це вже зовсім інша історія.