Між полями, що простягаються за Болеславцем у напрямку Wartowice, серед величезних дерев стояв замок, зведений у XIII столітті, виникнення якого приписують ордену тамплієрів. Пізніша історія замку Sternburg пов’язана з лицарями-розбійниками та легендарним Чорним Кшиштофом — нижньосілезьким Робіном Гудом. Існує також оповідь про кам’яного лицаря, який, наче відьмак, охороняє дух старої фортеці
Мальовниче місце розташоване на жовтому гмінному туристичному маршруті. Сьогодні від замку залишилися руїни, але навіть у такому стані місцевість дуже мальовнича, а її історія й надалі інтригує.
На жаль, Mirosław Haniszewski, який як війт мав би дбати також про туристичний розвиток гміни, не опікується цим унікальним місцем. Гроші з фінансування були розподілені (про деталі проєкту ми запитали війта й чекаємо на відповідь — ред.), але, схоже, на цьому ініціатива чиновника завершилася.
Господарське утримання території навколо пам’ятки виявилося для війта надто складним або перевищило межі його уяви. Тому цей об’єкт — на жаль, не лише місце, яке відвідують туристи, що милуються Нижньою Сілезією та яких приваблює цікавий опис маршруту на сайті гміни. Це також популярне місце для нечепур, які влаштовують там багаття й залишають після себе сміття. Крім того, на заболочених територіях навколо пам’ятки такі самі нечепури викидають старі шини.
Спростування Mirosław Haniszewski
Таємниці Зоряного замку
Колись до замку, оточеного валами, вела глибока заповнена водою оборонна канава, яку живив струмок. Сьогодні від неї залишився лише занедбаний, ледь помітний рів, у якому вода подекуди ще тримається. Сам замок ховався серед старих дерев. Згідно з хроніками XIX століття, його нібито звели тамплієри на межі XI та XIII століть.
Тамплієри, збройна рука Церкви, — найзагадковіший орден у світі. У Сілезії, завдяки зусиллям Henryk Brodaty, перші тамплієри оселилися 1226 року; в околицях Болеславця вони могли охороняти паломників, які прямували шляхом святого Якова.
Тамплієри та лицарі-розбійники
Це відомий із часів Середньовіччя паломницький маршрут, що веде до гробниці святого Якова в Сантьяго-де-Компостела. Шлях пролягав майже через усю Європу, поєднуючи важливі для паломників місця поклоніння. Відмінною ознакою мандрівників цим маршрутом була велика характерна мушля, яку носили на шиї або прикріплювали до капелюха. Нижньосілезька ділянка Camino de Santiago веде з Глогува через Хоцянув, Крушин, Болеславець, Оціце, Новогродзець, Любань до Згожельця.
За легендою, Зоряний замок сполучав підземний коридор із фортецею в Гродзці. Ця історія може бути відлунням оповідей про лицарів-розбійників, які нібито оселилися в Sternburg.
З одного боку, народні оповіді застерігали перед безжальними розбійниками із Зоряного замку, які нещадно грабували найближчі околиці, а з іншого — прославляли сілезького Робіна Гуда, Чорного Кшиштофа, історію якого ми описали в матеріалі: Нижньосілезький Робін Гуд діяв неподалік Болеславця. Чи сховав він скарб у Скалі?
Кам’яний відьмак із Варти
Стіни фортеці мав увінчувати кам’яний лицар. Про кам’яного лицаря писали поети-романтики, оспівуючи красу руїн Зоряного замку; на жаль, сама статуя за невідомих обставин зникла.
Місцевий ремісник виготовив іншу скульптуру лицаря, яка, за переказами, стояла в кутку замкового саду до 1939 року. Лицар охороняв спокій старих руїн і духів, що блукають у них. Коли церковні дзвони мали пробити опівночі, кам’яний лицар оживав і вбивав непроханих гостей.
Hugo Rosner і Ryszard Flogel так описували постамент (переклад із німецької Z. Abramowicz):
У темній оправі лісу
давні замкові мури стоять
весняною сльотою змиті
і кров’ю, що колись лиласяСумні руїни нині порожні
Ні співу, ні пташиного щебету,
а над уламками стоїть на варті
постать, вирізьблена тут із каменюНепорушний лицар зі скелі
скульптура з похмурим обличчям
високо стоїть над ровом
удень купаючись у сонячному сяйвіТа коли сусідня церковка
опівночі озветься
зійде згори, з решток мурів
і вниз страшною тінню спуститьсяТричі повільно робить коло
патрулює замшілі вали
і над тим, хто вночі сюди проник
кам’яний привид не змилуєтьсяІ ще ніколи не бувало так
щоб він міг повернутися до своєї хатини
якщо лицар помітить непроханого гостя
що всіх чужинців відсилає у потойбіччя
Вірш міг виникнути після прочитання хроніки XIX століття, у якій містився опис фігури лицаря-монаха. Згадка в хроніці свідчила б про те, що така скульптура справді прикрашала мури замку. Це також підтверджують усні свідчення мешканців села. Про руїни старого замку у своїй праці про сілезькі замки 1844 року згадує також K.A. Müller.
Зоряний замок він оцінює як лицарську житлову вежу, а також згадує фігуру лицаря. Він називає і власників замку: Wawrzyniec von Stibitz у 1237 році та Burgold von Stibitz у 1406 році. Отже, все вказує на те, що це була прикордонна варта, яка охороняла прохід, що відділяв територію львувецьку від болеславецької. Назва Зоряний замок також з’являється в документах 1426, 1465, 1472 та 1580 років. У 1456 році єдиним його власником згадується Georg von Ziedlitz auf Sternau. Про замок, а точніше про його руїни, у праці, виданій 1884 року, писав також болеславецький хроніст E. Wernicke.
Шкода, що перекази про таємничий орден тамплієрів і зловісну фігуру лицаря-монаха, яка оживає вночі та викрадає непроханих гостей, — лише легенди й вигадки. Став би в пригоді хтось, хто захистив би це місце від нечупар, які засмічують цей чарівний куточок, коли війт Haniszewski про нього не дбає.
(Текст про історію Зоряного замку на основі: Dzieje nadbobrzańskiej gminy Bolesławiec, Joanna sawicka, Zdzisław Abramowicz. Bolesławiec 2011)