Після політичної трансформації 1989 року, тобто вигнання радянського загарбника, перед польським народом відкрилася світла перспектива. Почали виникати нові компанії, почали торгувати національним майном, розпродавати все, що можна, за скільки можна і кому можна.
Паралельно почалося плюндрування минулого, зокрема покоління поляків із повоєнної Польщі. Нікому тоді й тепер не спадає на думку, що ми маємо справу з людьми, змученими роками війни та гітлерівської окупації, роками гноблення під радянським чоботом. Людьми, які попри це відбудовували країну у важких умовах, голодуючи й живучи в нестатках. Людьми, яких мучив відчай через втрату близьких і тих, кого поглинув радянський загарбник, а також відчайдушними, невпевненими в завтрашньому дні переселенцями з Kresy Wschodnie чи колишньої Югославії.
Homo komunistus, тобто ворог Польщі та «нових» поляків
Попри радянське гноблення, нинішні пенсіонери створювали й розвивали, наскільки могли, польську промисловість. Вони спричинили те, що вона процвітає і є конкурентоспроможною у світі. Після 1989 року нова влада взялася ліквідовувати здобутки тих років.
Пропаганда успішно переконала молодих людей, що все це потрібно було знищити, бо воно було непрактичним, — якщо дуже спрощувати. З етосу поляків брали те, що їм було потрібне для ефективнішої індоктринації, а решту викидали на смітник історії разом із людьми.
I так виник «homo komunistus», тобто ворог Польщі та «нових» поляків. Брутальна й безжальна пропаганда таврувала беззахисних пенсіонерів, залежних від пенсійних і соціальних виплат польської держави. Замість поваги та подяки вони зазнавали образ і звинувачень у колабораціонізмі та зрадах.
Загнані в кут новими рятівниками народу, частина з них заради власної безпеки та безпеки своїх родин приєдналася до своїх нових переслідувачів, бо з владою було безпечніше, ніж боротися з нею за власну гідність. Пенсіонери, які не змирилися з поганим ставленням, приєдналися до угруповань, у яких просто почувалися безпечніше. Донині існує поділ, вигідний для правителів. Прикладом є впливові діячі колишньої партії, які працюють у сучасних правих партіях.
Приниження польського пенсіонера
Польського пенсіонера принижують усіма можливими способами. Частково на потіху натовпу їх позбавили зароблених пенсій, а частково їх обмежили. Ніхто не поділився — хоча б у формі підвищень чи гідних пенсій — зі справжніми власниками майна після PRL.
Усе «нові добрі люди» загарбали й привласнили, а тим, хто створював національне багатство, досі кидають рештки, щоб це було більш-менш гуманно, але гуманним це не є. Це нахабно, зарозуміло й нелюдяно. Ганьба перед світом. Багато хто здався і ще й просить пробачення — вони старі та безсилі.
Пропаганда й далі знущається з них, налаштовуючи проти них молодих людей і не поважаючи їхніх почуттів. Ці люди багато пережили й дають собі раду як можуть, а з них іще стягують кошти на нібито цілі, покликані врятувати країну. Державні переслідувачі не дадуть їм дожити своїх днів у відчутті миру, добре виконаного обов’язку та спокою, на які вони вже давно заслуговують.
Мало того, що вони отримують жалюгідне фінансове забезпечення, їм ще й обмежують можливість підробляти та встановлюють суми, перевищення яких загрожує позбавленням і без того жалюгідного доходу. Їх звинувачують у бажанні позбавити роботи молодих, одночасно залучаючи іноземців через нестачу робочих рук. Такий жалюгідний підхід я називаю «іншим» винищенням літніх поляків. Так поводиться влада, яка посилається на релігійні, головним чином католицькі, традиції. Безмежне лицемірство та витонченість.
Інтерес до пенсіонерів у Польщі з’являється лише під час виборів
Німці у своїй безславній повоєнній історії, маючи серед співвітчизників справжніх злочинців, виявляють до них більше поваги, ніж польська влада до власних дідусів і батьків.
Ми, поляки, не вміємо ні викладати історію, ні дискутувати про неї. Історію навмисно фальсифікують, щоб створити правлячу групу й знайти виправдання її діям.
Моя мрія — щоб люди похилого віку зрозуміли: інтерес правителів до них подібний до амплітуди, а її коливання пов’язані виключно з виборами. Однак це не змінює ні реального матеріального становища, ні медичного забезпечення; навіть асортимент ліків для людей похилого віку є принизливим і служить виключно пропаганді.
Я працюючий пенсіонер і саме так сприймаю польську дійсність, польського пенсіонера, тобто літню людину. Можливо, цей текст обурить багатьох героїв — це означатиме, що їм це вдалося, чому я радий. Можливо, цей текст приверне увагу когось із парламентарів, які відпочивають між однією та наступною сваркою в парламенті.