Після 1989 року на основі руху «Солідарність» виникає нова влада. На вигляд незалежна й автономна. До влади, крім нових людей — назвімо їх людьми з народу, — приходять люди старої влади. Нові політики, сповнені запалу, справді хочуть щось зробити для країни. Запроваджувані реформи мають сенс, а влада переходить до рук звичайних людей.

Нові «еліти» після 1989 року

Нові реформи, а особливо реформа місцевого самоврядування, були майже ідеальними й, наскільки це можливо, захищеними від корупції та марнотратства державних коштів. Однак нові «еліти» з народу швидко усвідомлюють, що перебування при владі може принести, крім почестей, ще й багатство. Якщо це можливо, то потрібно вдосконалити систему, яка дозволить утримуватися при владі та безпечно збагачуватися. Щоб залишатися при владі й примножувати статки, а не втрачати владу, потрібно лише повільно вносити зміни до законодавства — настільки тонко й за такої точної пропаганди, щоб саме суспільство зажадало цих змін і прийняло їх.

Не потрібно роками навчатися й здобувати наукові ступені, щоб побачити, що і як відбулося. Нові представники місцевого самоврядування набули досвіду, пізнали перешкоди й можливості, а також обсяг необхідних змін у законодавстві, які дають змогу спокійно й цілком вільно діяти на власну користь. Досвідчені місцеві політики починають потрапляти до депутатських лав і створювати закони.

Неприхильне до людей законодавство

Законодавство не обов’язково прихильне до суспільства. Насамперед, якщо дуже спрощено, зникає польська економіка. Нізвідки з’являються дуже багаті поляки, і саме вони освоюють залишки польських підприємств, які швидко закриваються, відкриваючи польський ринок для іноземної продукції. Частина майна в різних формах переходить до рук політиків. Починається втручання у виборчий порядок і закони про місцеве самоврядування. Перероблений виборчий порядок дозволяє тим самим людям залишатися при владі, а також перетворює її на елітарну сферу — для багатих, впливових і «своїх». «СВОЇ» — ключове слово. Після запровадження катастрофічних змін до законів про місцеве самоврядування вплив суспільства на місцевих політиків та економічний розвиток упав до нуля. Посади війта, бургомістра чи президентів міст — тепер лише для «своїх», а депутати — лише статисти.

Поліція, прокуратура та суди

Залишається приборкати державні контрольні органи: поліцію, прокуратуру та суди. Їх потрібно було якимось чином приборкати. Для цього створюють різні дивні комісії (нібито важливі), до складу яких входять прокурори, судді та поліцейські. Відбувається процес інтеграції з усіма його наслідками. Неупередженість зникає, звичайна людина залишається без шансів у протистоянні з державною адміністрацією. Патологію доповнює створення можливості фінансувати органи правопорядку в частині закупівлі обладнання чи проведення ремонтів; відтепер достатньо лише скорочувати видатки на ці служби, і їхні керівники змушені «скиглити» до війта, бургомістра чи президента міста з проханнями про закупівлі. Я називаю це легальною корупцією та приниженням права. Як назвати державні органи, які неформально залежать від органів місцевого самоврядування? Цьому ще не дали назви… а треба.

Потім колишні чиновники або їхні довірені особи засновують компанії з профілями діяльності, необхідними для інвестицій місцевого самоврядування. Залишається лише під виглядом дотримання законності створити норму, щоб ці компанії отримували роботу на місцевих інвестиціях — і все готово. Це називається законом про державні закупівлі. Він настільки складний, що його можна вільно пристосовувати до власних потреб правлячих команд. Існують багаторічні інвестиційні плани та інші документи, у яких можна спокійно запланувати буквально все. Виникають групи інтересів — кліки. Герметичні, недоторканні, а тепер уже багаті та впливові. Той, хто наблизиться з критикою, отримує статтю 212 Кримінального кодексу, яка робить зі звичайних людей злочинців, тавруючи їх, а водночас відлякує інших від критики влади та з’ясування обставин. Крім того, у нас криміналізований «кожен сантиметр» нашого життя, через що так створена система змусить непокірних замовкнути.

Закон більше захищає поганого, ніж хорошого

Ми дійшли до того, що закон більше захищає поганого, ніж хорошого. Держава є репресивною та небезпечною. Позбавляючи суспільство можливості користуватися місцевим самоврядуванням, вона залишає лише видимість демократичної держави. Політики та чиновники можуть переслідувати кожного й за будь-що. Шанси захиститися в наших судах загальної юрисдикції мізерні й потребують значних витрат. Брехня та наклеп є повсякденною практикою, а відсутність відповідальності чиновників — стандартом. Такий стан права ставить нас у ряд держав так званого третього світу.

Система грає на постійних емоціях через поділи; для цього виникають теми, які постійно підтримують напруження: комунізм, аборти, охорона здоров’я, церква, емігранти тощо. Щодо «комунізму», то це один із найогидніших способів таврувати людей, уже скалічених радянською окупацією (нагадую, що саме американці та англійці продали нас Радянській Росії в Тегерані). Попри це, моє покоління та покоління наших батьків залишили повністю розвинену економіку постсолідарністській владі. Покоління радянської окупації не мають за що просити вибачення; навпаки, вони заслуговують на повагу за зусилля, докладені для Польщі (це окрема болюча тема).

Заборона абортів позбавляє жінок прав і поваги

Щодо абортів, то це черговий приклад позбавлення частини суспільства, тобто жінок, поваги, прав людини, громадянських прав, гідності та права на життя. Під виглядом релігійності й захисту ненародженого життя жінок принижують і зводять до ролі інкубатора та служниці. Це неодмінно спричиняє поділи — і спричиняє їх; так звана служба охорони здоров’я… це прибуткова ініціатива для розважливої групи серед правителів. Левова частка коштів на охорону здоров’я потрапляє не туди, куди повинна. Створено NFZ, тобто сховище для «своїх» і губку для державних коштів. Адміністрація та компанії поглинають гроші. Скільки б їх не додавали, це не має значення. Стан служби охорони здоров’я буде таким самим, але це ефективно розділяє суспільство.
Емігранти… залякування «чорним людом» діє.

Залишення суспільства в постійному страху перед усім

Створення й підтримання поділів ефективно займає суспільство, що дозволяє правителям уникати реального розв’язання соціальних проблем і водночас уникати запитань про… гроші. Підтримання постійних поділів і залишення суспільства в постійному страху перед усім, покладання на суспільство відповідальності за все, зокрема за нову «релігію» — екологію, — ефективно дозволяє обкладати звичайних людей вигаданими витратами. Що більше платежів, то більше зусиль потрібно, щоб утримуватися на мінімальному рівні життя, що ефективно охолоджує прагнення суспільства протестувати й ставити запитання. Церква… це вже інша тема.