28 лютого 1995 року Józef Król, тодішній президент Болеславця, підписав нотаріальний акт із ксьондзом Edwardem Boberem, у якому зобов’язався від імені мешканців безоплатно передати у вічне користування ділянку площею 264 м² у центрі Болеславця, а також продати за зниженою ціною (3 500 злотих) розташовану на ній будівлю корисною площею 400,5 м².
Król виконав рішення тодішньої міської ради. Уже тоді про важливість і потребу створення парафіяльного музею в цьому місці переконував депутат Zdzisław Abramowicz, який увійшов до ради за списком Спільноти католицьких родин. Це була організація під егідою тодішнього настоятеля костелу на Замковій площі, тобто ксьондза Edwarda Bobera.
До продажу ділянки, переданої у вічне користування 10 років раніше (за 197,60 злотого, із 99-відсотковою знижкою), у 2005 році довели депутати, які представляли мешканців Болеславця від комітетів Землі Болеславецької та Самоврядного форуму Землі Болеславецької. За якнайвищу знижку для парафії тоді боровся депутат Jarosław Kowalski, депутат від Форуму. Нотаріальний акт про продаж ділянки 6 липня 2005 року підписали президент Болеславця Piotr Roman і вже згаданий священник.
На Замковій площі в будівлі, що стоїть на цій ділянці, мав постати Регіональний музей сакрального мистецтва. Ми писали про це в матеріалі: Місто зробило подарунок одній із парафій. На жаль, через два десятиліття музей досі не створено, а обіцянку, на яку посилалися в обґрунтуванні рішення, не виконано.
Звідки такі подарунки для Церкви?
Місцеве самоврядування, що формувалося після 1989 року, потребувало сильного союзника, яким були католицька церква та місцеві настоятелі. А ті загрібали все під себе й використовували своє становище щодо молодих політиків. Священники були одними з найвпливовіших людей у місцевій громаді, а передача ксьондзу Boberу за безцінь ділянки в центрі міста показує, як Церкві платили за політичні союзи. Ксьондз Bober був досвідченим політиком значно більшою мірою, ніж священником, а також відігравав активну роль у виборах після 1989 року. Так описує його у своїй книзі Самоврядування для мас. Коротка історія болеславецького самоврядування Dariusz Mucha:
Усі знали, що під час проповідей ксьондз-прелат не рахувався ні з ким, а якщо йому потрібно було когось таврувати чи хвалити, то він не ховався. Roman не мав наміру ризикувати «мати» сильного противника у своєму правому таборі, що значною мірою віддалило б його від участі в другому турі. (...)
Актуальним залишається питання: чи захоче місто у 2025 році повернути ділянку та будівлю в центрі, посилаючись на невиконання угоди? Вплив Церкви зменшується. Симпатії президента змінюються. Чи поставлять самоврядовці через 20 років інтереси міста вище за інтереси Ватикану?
Закулісся рішення
Обговорення цієї справи відбувалися під час сесії міської ради в лютому 2005 року. У проєкті рішення підкреслювалося, що нерухомість — ділянка № 197 площею 264 м² — мала бути продана «для цілей сакральної діяльності». Як пояснював начальник відділу міста й ґміни Jan Kisiliczyk, закон про управління нерухомістю (ст. 68 ч. 1) дозволяв надавати таку знижку, зокрема, церквам і релігійним об’єднанням за умови, що земля буде використана відповідно до задекларованої мети.
Депутат Jarosław Kowalski запропонував підвищити початково запланований розмір знижки до 99%. Міська рада підтримала цю пропозицію більшістю голосів, остаточно затвердивши її рішенням № 31/308/05.
Як зрештою відбулося голосування щодо надання знижки з ціни земельної нерухомості, яка продавалася церкві для сакральної діяльності, разом із внесеними поправками? Депутати голосували так: «за» — Z. Abramowicz, A. Czeczutka, J. Jasiukiewicz, E. Kowalski, J. Kowalski, S. Małkowski, B. Nowak, K. Pieszko, J. Pokładek, H. Prabucki, A. Skóra; «проти» — J. Burniak, I. Dul, J. Paździora, S. Szypulski, L. Śliwko, G. Zbieg; не брали участі в голосуванні — S. Andrusieczko і J. Kozioł.
Що обіцяли у 2005 році?
Відповідно до ухваленого рішення та супровідного обґрунтування, парафія була зобов’язана:
- відремонтувати й модернізувати будівлю, розташовану на ділянці,
- створити в ній Регіональний музей сакрального мистецтва.
Цей запис відповідав попередньому нотаріальному акту Rep. A № 1395/95 від 28 лютого 1995 року, який також покладав обов’язок пристосувати об’єкт під музейні функції. Термін виконання цих робіт тоді визначили до кінця 2006 року.
Під час сесії депутат Józef Burniak нагадував, що в нотаріальному акті міститься однозначний запис про необхідність створення музею. Водночас він звернув увагу, що досі дієцезія офіційно не погодила розміщення музею в цій будівлі, що могло перешкоджати швидкому початку запланованої інвестиції.
Чому 99% знижки?
Як пояснював президент міста Piotr Roman, рішення про надання такої високої знижки було виключно в руках міської ради. Адже ділянка перебувала у вічному користуванні церкви, а її власник (парафія) подав заяву на її придбання. На підставі оціночного звіту вартість права вічного користування оцінили в 19 760 злотих. Голосування щодо внесеної поправки, яка передбачала знижку аж у 99%, зрештою схвалили 9 голосами «за», при 6 голосах «проти» та 2 голосах, що «утрималися».
Що передбачає закон у разі невиконання угоди?
Відповідно до ст. 68 ч. 2 закону про управління нерухомістю, якщо набувач відчужив нерухомість або використав її для інших цілей, ніж ті, що обґрунтовували надання знижки, до закінчення 10 років від дня придбання, він зобов’язаний повернути суму, що дорівнює наданій знижці після її індексації. Однак складність полягає в тому, що формально сакральна діяльність не обов’язково має обмежуватися лише музеєм, а положення є досить гнучкими щодо оцінки того, чи було мети досягнуто.
Минуло 20 років — музею не створено
Хоча в ухваленому у 2005 році рішенні чітко записали намір створити Регіональний музей сакрального мистецтва, протягом минулих двох десятиліть ця обіцянка не була виконана. Сама будівля й надалі не функціонує як музейна установа. Багато мешканців досі згадують давні заяви й запитують, чому ці плани не були реалізовані.
Чи може місто вимагати повернення знижки?
Теоретично так — у разі доведення, що нерухомість використовується для інших, ніж сакральні, цілей і що умови надання знижки не виконано. Однак на практиці міська влада може зіткнутися з труднощами в однозначному встановленні факту порушення положень. Додаткові ускладнення спричиняє те, що минуло вже 20 років: частина депутатів, які ухвалювали рішення про знижку, сьогодні не бере активної участі в місцевому самоврядуванні, а нагляд за її стягненням може бути розпорошеним.
Що далі?
Питання щодо долі музею на Замковій площі залишається відкритим. Дедалі частіше лунають думки, що 99-відсоткову знижку могли надати надто поспішно або без достатніх гарантій щодо кінцевого результату.
Поки що важко сказати, чи спробує міська рада домогтися повернення знижки або визначити інше рішення. Проте безперечно, що справа, яка тягнеться з 2005 року, стає дедалі гучнішою в місцевих дебатах, а мешканці мають право почуватися розчарованими через нереалізацію музейних планів, які церква зобов’язалася виконати в обмін на винятково пільгові умови придбання землі.