На наших сторінках ми публікуватимемо фрагменти законопроєктів, популяризуватимемо їх, заохочуватимемо читачів до дискусії, а також інформаційно супроводжуватимемо їх подання до сейму. На ініціаторів чекає довгий шлях. Щоб представити законопроєкт у сеймі, потрібно буде зібрати 100 000 підписів.

Leszek Socha — мешканець Nowogrodziec, нині віцепрезидент Stowarzyszenia Veto та громадський діяч, залучений до місцевої політики. Раніше він був оперативним співробітником кримінальної поліції, а також депутатом гміни й повіту.

Його ініціатива полягає в поданні до сейму на голосування законопроєктів, які запровадили б кримінальну відповідальність чиновників за їхні публічні висловлювання та рішення щодо громадян.

— До гідності чиновника слід підносити лише людину, яка має профільну освіту та бездоганну репутацію, а її заробіток має бути гідним, — аргументує Leszek Socha. — Якщо чиновнику дозволено тлумачити закон, він має бути фахово до цього підготовлений. Рішення конкретного чиновника безпосередньо впливають на наше життя та існування підприємств, — додає ініціатор законопроєктів.

Над законопроєктом разом із Leszek Socha також працює майор запасу Arkadiusz Szczęsny, багаторічний вихователь Szkoły Orląt у Dęblin, експерт Komisji Obrony Narodowej та голова осередку Koalicji Obywatelskiej у Nowogrodziec. Багато років він бореться зі смоленською брехнею.

У підготовці до роботи над законом про публічну брехню та законом про відповідальність чиновників читаємо:

Після 1989 року в Польщі — як на повітовому й воєводському рівнях, так і в усій країні — розпочалися так звані суспільні перетворення. Однак час покаже, що вони відбувалися не відповідно до очікувань змученого, пересічного суспільства.

До влади прийшли люди, часто непоказні вчителі. Учителі, оскільки користувалися суспільною довірою й не мали проблем із публічними виступами, на відміну від «звичайних людей». Дуже швидко вони перетворилися на так звану «нову еліту» людей влади. Невдовзі вони також стали нахабними, жадібними й безжальними. Почали обіймати високі посади в органах місцевої влади, поруч із людьми минулої системи. Водночас Польська держава ліквідувала відділи боротьби з економічною злочинністю в поліції. До поліцейських та подібних служб почали надходити нові люди, добір яких і досі викликає сумніви.

Було ліквідовано багато поліцейських шкіл, знижено рівень навчання професії поліцейського. Перетворення в Польщі супроводжувалися хаосом. Ситуація сприяла махінаціям на всіх рівнях державного управління.

Виникли залежності між представниками місцевого самоврядування, поліцією, прокуратурою та судами. Реформа місцевого самоврядування, яку в Європі вважають феноменом, поетапно деформується. Ліквідовуються колегіальні правління в органах місцевого самоврядування, що перетворює законного війта на незмінного «пана у своїх володіннях», який має неформальну владу над депутатами.

Доповненням до махінацій, деформацій і розбещення стало запровадження господарських товариств у гмінах. Ці товариства уможливили створення синекур (під різними приводами й назвами виникло ще більше синекурних утворень).

Виборче право та положення законів, відповідальних за верховенство права й демократію, були послаблені. Війти, бургомістри та президенти міст стали невідкличними, а їхні рішення — безкарними, незалежно від наслідків.

На рівні місцевого самоврядування виникли різні постійні комісії, до складу яких почали призначати лікарів, поліцейських, прокурорів і суддів. Усе це поступово зблизило в соціальному плані представників місцевої влади та державних службовців. Ми маємо клани, безкарність і майже навмисне створення парламентарями, що походять із цих кланів, карликового законодавства. Це дає змогу уникати відповідальності за вільне розпоряджання державним майном на всіх рівнях управління — як у місцевому самоврядуванні, так і в державних установах.

Ці дії серйозно й небезпечно послабили Польську державу настільки, що ми опинилися перед загрозою громадянської війни. Водночас ми стали беззахисними перед агресією ворожих нам держав, яка нам загрожує.

Польща постає як викривлена система, позбавлена ознак демократії. Держава, що протистоїть звичайним людям, які не мають жодних шансів у протистоянні з державним управлінням. Безкарність чиновників і вільне використання брехні в публічному просторі роблять нашу країну ненадійною на міжнародній арені.

Безкарне згортання польської промисловості на користь іноземних акул є повзучою державною зрадою. Усі ці акти кривди щодо польського народу були б неможливими, якби в польській правовій системі існували справжні норми, що захищали б демократію, а отже, польське суспільство від публічної брехні, а також покладали б на чиновників відповідальність за шкідливу некомпетентність, марнотратство та розкрадання державного майна.

У польському правовому обігу бракує реальних положень, які дають змогу карати винних у корупції, махінаціях чи привласненні державного майна чиновниками, а також чиновників, які вимагають хабарі.

Польщу роз'їдають повсюдна корупція, публічна брехня, маніпуляції фактами та відсутність відповідальності чиновників. Польський заявник зобов'язаний перед державними органами діяти відповідно до правди — під загрозою кримінальної відповідальності, тоді як держава перед власним народом — уже ні.

Уже тривалий час ми маємо справу з організованою діяльністю владних фракцій, які знищують АВТОРИТЕТИ в усіх сферах суспільного життя. Для цього використовуються брехня та маніпуляції, щоб люди втрачали відчуття власної цінності, стабільності й орієнтирів. Усі ми з дитинства ґрунтуємо свій емоційний чи ідеологічний розвиток на взірцях — від батьків до героїв і науковців. Позбавлення суспільства авторитетів — це його засліплення, перетворення на розгублене.

Позбавляючи суспільство авторитетів, легко відвернути його увагу від нечесних практик і дій на рівнях влади. Кожен загарбник починає з цього винищення підкореного народу.

Усе це відбувається за допомогою брехні в публічному просторі! Ми погоджуємося на такі дії, погоджуємося на втрату національної ідентичності. Можна зневажати ці явища й висміювати людей, які звертають увагу на цей вид поневолення, але через роки ми заплатимо за власну легковажність, а наші нащадки заплатять за це неволею та приниженням.

Погоджуючись на це, ми стаємо пасивними співучасниками дій проти Польщі. Тому потрібно якнайшвидше змусити парламентарів працювати над законами про публічну брехню та законом про відповідальність чиновників. (підкреслення редакції)