У 1813 році, згідно з планами Наполеона, Болеславець мав стати місцем вирішального зіткнення із силами противників 6-ї коаліції.
Французький імператор вирішив перетворити Болеславець на фортецю. Він хотів оборонятися тут щонайменше два тижні. Це завдання він доручив маршалу Огюсту Мармону, командувачу VI корпусу Великої армії, що дислокувався в околицях міста від червня 1813 року.
Інтенсивні фортифікаційно-будівельні роботи тривали від 22 липня до 16 серпня. Систему міських укріплень ґрунтовно перебудували, організували склади, сховища та лікарню.
Стратег і полководець помилився у випадку Болеславця. Місто так і не стало непереборною перешкодою для ворогів. Вирішальна битва відбулася над Качавою 26 серпня 1813 року, неподалік Легниці. Так завершилися мрії імператора про стратегічне значення Болеславця.
Коли французькі війська мусили відступити, ситуація стала драматичною. Солдати, бажаючи не допустити використання міста противником, підірвали брами, зруйнували укріплення та пороховий склад.
Після завершення наполеонівської кампанії магістрат мусив ухвалити складне рішення. Відбудовувати оборонні мури чи ні? Зрештою вирішили, що відбудова укріплень не має майбутнього. Натомість навколо залишків оборонних мурів створили мальовничу променаду — міські Планти. Від 1840-х років XIX століття їх формували відповідно до тодішніх містобудівних тенденцій як кільцевий парковий комплекс із репрезентативними новими громадськими будівлями та віллами заможних міщан.