Болеслав’янка Кінга Генсіцька-Бяли сьогодні виступила в Сеймі Республіки Польща. Вона взяла участь у публічних слуханнях на засіданні Надзвичайної комісії з розгляду законопроєктів, що стосуються права на переривання вагітності.
Свідчення болеслав’янки були зворушливими й промовистими. Кінга — одна з небагатьох жінок, які мужньо вміють говорити про складні речі.
Важливо й цінно для суспільної дискусії почути думку людей, які пережили і материнство, і аборт, адже їхня перспектива унікальна та комплексна й охоплює весь спектр досвіду, пов’язаного з вагітністю та вихованням дітей. Ці жінки можуть принести в дебати автентичні й особисті свідчення, які допомагають зрозуміти складність рішень щодо материнства й абортів, а також підкреслюють важливість належної підтримки матерів і родин, що може сприяти більш емпатичній та ефективній соціальній політиці.
– Я сьогодні тут, тому що знаю, що таке материнство й аборт. Я сьогодні тут, бо кожна з нас зробить усе, щоб завагітніти бажаною дитиною. І кожна з нас зробить усе, коли цієї вагітності не хоче. Я мати порожнього плодового яйця, якому післязавтра виповнюється дев’ять років. Такий діагноз я отримала під час першого візиту після того, як на тесті на вагітність з’явилися дві смужки. Мені також дали направлення до лікарні на так зване очищення. Я цього не зробила, бо дуже хотіла бути вагітною. Я вирішила почекати — це був мій вибір. Тягар материнства дитини, народженої передчасно в асфіксії, а також особисті проблеми з дуже хворим чоловіком не змінили мого рішення, коли вдруге я побачила дві смужки. Лікарі казали, що це величезний ризик, бо після кесаревого розтину я надто швидко завагітніла незаплановано, а я вирішила, що хочу цю вагітність. Це був мій вибір. Сьогодні я мати двох чудових хлопчиків зі спектра, семи та восьми років. Уже шість років я вдова, мати й батько в одній особі. Самостійно дбаю про свою родину й дуже пишаюся собою. Деякий час тому я втретє побачила дві смужки на тесті на вагітність. Я не можу описати це відчуття, бо воно було жахливим. Я не хотіла цієї вагітності й перервала її — це був мій вибір. Після медикаментозного аборту полегшення, докори сумління — це міф. Аборт пахне свободою, і причини не мають значення. Зрештою завжди є жінка, яка хоче або не хоче цієї вагітності. Це її рішення і, можливо, рішення того, кого вона запросить до спільного ухвалення. Наостанок додам, що хотіла б мати ще одну дитину, але не сьогодні й не в цій країні. Адже материнство дітей з інвалідністю, бути матір’ю й батьком в одній особі, а також відсутність достатньої підтримки з боку польської держави не залишають мені вибору. Хочете захищати плоди? А може, подбаєте про цих дітей і матерів, які вже є та щодня борються з труднощами долі? Жодні заборони, вдягнені в красиві слова, не призведуть до зникнення абортів. А референдум? У мене він відбувся тричі — у згоді із собою, власним сумлінням і можливостями, у тиші моєї душі. Я і моє, абсолютно моє рішення. Ми самі з цим упораємося і самі впораємося надалі. Наперекір дідасам – сказала Кінга Генсіцька-Бяли.