Коли кілька десятків років тому, спокусившись низьким курсом франка, ми охоче брали кредити в цій валюті, мало хто з нас усвідомлював, чим це може для нас закінчитися. Банки користувалися нашими незначними знаннями про кредити та відсутністю усвідомлення наслідків кредиту в іноземній валюті. А WIBOR і LIBOR тоді звучали для нас як імена героїв мультфільмів. Часу не повернути, але ми можемо собі допомогти й подати до суду на банк. Найважливіше — скористатися послугами професійної адвокатської канцелярії, яка знає, як виграти справу проти банку та повернути ваші гроші. Безперечно, професіоналами в цій сфері є Luiza Słychan та Marcin Zatwarnicki — власники та адвокати канцелярії Zatwarnicki Słychan Adwokaci.

Як довго ви спеціалізуєтеся на вимогах позичальників у франках?

Marcin Zatwarnicki: Як юрист, який із 2013 року веде судові спори із суб’єктами банківського сектору та страховими компаніями, уже від початку 2018 року я спостерігав, як розвивається ситуація позичальників у франках.

Luiza Słychan: Протягом кількох років ми отримуємо багато телефонних дзвінків із запитаннями про можливість зустрічі у справі укладеного кредитного договору, пов’язаного з курсом швейцарського франка. У таких розмовах переважала одна думка: «Ми не хочемо доручати нашу справу комусь із Вроцлава чи Варшави, кого не знаємо. Ми хочемо мати змогу поговорити з кимось віч-на-віч».

Тому ви зосереджуєтеся на клієнтах із Bolesławiec, Jelenia Góra чи Legnica?

Marcin Zatwarnicki: Так. На наше переконання, відкритий характер нашої канцелярії та орієнтація на безпосередній контакт із клієнтом є беззаперечними перевагами. У справах позичальників у франках, довіру яких до так званої публічної інституції вже одного разу було серйозно використано, це має ключове значення. У нашій канцелярії особами, які по суті ведуть справу клієнта «від А до Я», є ми — адвокати. Ми готуємо змістовну позицію у справі й присутні з Клієнтом на судових засіданнях. Із розповідей Клієнтів ми знаємо, що у великих компаніях, з якими співпрацюють інші позичальники у франках, це не є стандартом.

Luiza Słychan: Основним питанням є побудова відносин, заснованих на чесності й довірі, а їх можна побудувати лише завдяки особистим зустрічам і розмовам. Такі відносини не виникнуть, якщо Клієнт не зможе зв’язатися з юристом, який веде його справу, бо не знає, хто це, або не може до нього дістатися через бар’єр, створений гарячою лінією та загальною електронною скринькою компанії, якій ми доручили вести нашу справу.

Ви згадали компанію, якій доручили вести справу. Це не те саме, що адвокатська канцелярія?

Luiza Słychan: На жаль, багато позичальників у франках не співпрацюють безпосередньо з адвокатськими канцеляріями. Вони укладають договори з компаніями, які є посередниками між ними та юристами, що їх представляють. На нашу думку, це вкрай невигідна для клієнта ситуація, оскільки такі компанії не несуть такої самої відповідальності, як адвокати. Ми зобов’язані мати страхування цивільної відповідальності на випадок помилки, допущеної під час ведення справи Клієнта.

Яка нині ситуація позичальників у франках?

Marcin Zatwarnicki: Червень безперечно є хорошим місяцем для позичальників у франках. Це тому, що Суд справедливості Європейського Союзу виніс загалом три важливі рішення щодо справ у франках.

Чи могли б ви коротко про них розповісти?

Перше з них стосується визначення споживача в розумінні права Європейського Союзу. Це важливо, оскільки існує значна група позичальників у франках, які частково фінансували кредитами свої підприємницькі зобов’язання. Досі ці позичальники не наважувалися на спроби визнати кредитний договір недійсним, оскільки існували сумніви, чи мають вони статус споживача, а отже, і пов’язаний із цим статусом захист. Суд висловився за широке визначення споживача.

Що це означає?

Luiza Słychan: Захист, гарантований позичальникам у франках європейським правом, вимагав, щоб позичальник був споживачем — уклав кредитний договір для власних приватних потреб, не пов’язаних із його господарською діяльністю. Наприклад, придбав квартиру для задоволення житлових потреб. Однак ми знаємо випадки, коли позичальник, бажаючи придбати таку квартиру, мусив за допомогою кредиту у франках рефінансувати свої попередні кредитні зобов’язання, серед яких могли бути, наприклад, невеликі кредити для бізнесу або лізинг. Тепер і такий позичальник вважатиметься споживачем, оскільки, як зазначив Суд, мета кредитування, пов’язана з господарською діяльністю позичальника, є настільки обмеженою, що загалом не є домінуючою. Наприклад, кредит у розмірі 150 000,00 PLN було використано на 130 000,00 PLN для задоволення приватних потреб позичальника у франках і лише 20 000,00 PLN — на ціль, пов’язану з його господарською діяльністю. Наступне рішення стосувалося того, що називають винагородою за користування капіталом. Як Суд справедливості Європейського Союзу поставився до цього питання?

Marcin Zatwarnicki: Вимога про винагороду за користування капіталом була своєрідним «опудалом» банків для позичальників у франках, яке мало відлякати їх від звернення до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним. Банки говорили: «Добре, якщо договір буде визнано недійсним, ми подамо на тебе позов про сплату додаткових коштів — винагороди — за те, що ти користувався протягом 20 чи 25 років грошима, які ми колись тобі позичили». Часто траплялося, що вимоги банків у цій сфері перевищували 100% суми, отриманої клієнтом у день видачі кредиту. Наприклад, якщо позичальник отримав у 2008 році від банку капітал у розмірі 150 000,00 PLN, банк заявляв, що після визнання договору недійсним вимагатиме від такого позичальника повернення як 150 000,00 PLN, так і додаткової винагороди за користування цією сумою, наприклад, у розмірі 200 000,00 PLN.

Чи є ці вимоги обґрунтованими?

Marcin Zatwarnicki: Суд підтвердив те, про що представники позичальників у франках говорили давно: звичайно, що ні. Суд підтвердив сформовану польськими судами практику, які відхиляють такі вимоги банків. Суд справедливості Європейського Союзу зазначив, що якщо кредитний договір, укладений споживачем і банком, визнається від самого початку недійсним через включення до нього несправедливих договірних умов, банк, крім повернення коштів, сплачених на підставі цього договору, та сплати законних відсотків за прострочення від моменту вимоги про оплату, не може вимагати від споживача додаткових виплат. Це означає, що вимога банку про винагороду за користування капіталом є необґрунтованою. Цікаво, що на випадок виникнення описаної ситуації Суд надав споживачам право вимагати додаткові кошти як компенсацію за те, що в укладеному ними кредитному договорі містилися недозволені договірні положення.

А третє рішення?

Luiza Słychan: Це рішення стосується можливості призупинення сплати кредитних внесків на час розгляду справи про визнання кредитного договору недійсним. Питання було суперечливим, оскільки в масштабах усієї країни частина судів надавала таке призупинення, наприклад Франковий відділ Окружного суду у Варшаві, а частина відхиляла подібні клопотання. Саме через це Франковий відділ був переповнений такою кількістю позовів, що знадобилися зміни в законодавстві — тепер позичальник може подати справу про визнання договору недійсним до суду за місцем проживання. Зрештою Суд вирішив це питання й зазначив, що суди повинні призупиняти сплату кредитних внесків на час очікування завершення судової справи про визнання кредиту у франках недійсним. Водночас Суд зазначив, що таке призупинення має застосовуватися в ситуації, коли позичальник уже повернув банку те, що отримав за кредитним договором, наприклад отримав 150 000,00 PLN і вже повернув банку цю суму. Якщо сплату не призупинити, це змусить позичальника у франках порушити ще одну судову справу проти банку про повернення тих кредитних внесків, які він сплатив у період від початку процесу про визнання договору недійсним до набрання рішенням у цій справі законної сили. Суд зазначив, що не можна ставити споживача в таке становище, оскільки це порушує узгодженість та ефективність європейської системи захисту прав споживачів.

Як відбувається провадження у справі про визнання кредитного договору недійсним?

Marcin Zatwarnicki: Провадження щодо вимог за кредитним договором у франках — це процес, який розтягується в часі. Клієнт передає нам наявні кредитні документи, а ми безкоштовно їх аналізуємо. Потім повідомляємо Клієнту, які вимоги він може заявити до банку, у якому взяв кредит, пов’язаний із курсом швейцарського франка. Лише на наступному етапі відбувається підписання договору з нами — ZS Adwokaci. Після цього ми направляємо банку-кредитору претензію, у якій викладаємо вимоги Клієнта, а також правові аргументи на їх обґрунтування. Якщо претензія не дасть бажаного результату, лише тоді ми розпочинаємо судове провадження, тобто подаємо позов до Суду.

Яка середня тривалість судового провадження?

Luiza Słychan: На жаль, правила немає, але потрібно зважати на те, що рішення, яке набрало законної сили, тобто остаточне рішення у справі, можна отримати протягом року від подання позову, але це також може зайняти понад два роки. Багато залежить від процесуальної тактики представника банку, яка часто спрямована на затягування провадження, а також від оперативності Суду, який розглядатиме нашу справу. Але пам’ятаймо, що ми боремося за великі гроші, а іноді — за заощадження всього життя, і, думаю, варто почекати та запастися терпінням.

То, можливо, краще скористатися мировими угодами, які зараз пропонують банки?

Marcin Zatwarnicki: Це завжди вибір Клієнта. Адже не кожен готовий віддати вирішення своєї справи «в руки» Суду. Для багатьох позичальників судове провадження є великим стресом. Кожному з них ми надаємо свою підтримку та пораду. Сфера кредитів, пов’язаних із курсом іноземної валюти, є складною, і незалежно від процедури, у межах якої ми захищатимемо наші інтереси, варто мати на своєму боці загартованого в таких справах представника. Найкраще — досвідченого юриста.