Я познайомився з наркотиками у середній школі. Я не сприймав їх демонічно, як їх сприймало суспільство. Амфетамін і марихуану я вважав невід’ємною частиною гарного відпочинку, яка мала подарувати відчуття розслаблення та невимушеності на вихідних. Я перебував в оточенні, яке розважалося так само, тому не бачив у цьому нічого поганого й небезпечного для себе.

Для мене наркоманами та людьми з проблемами були ті, хто вживав героїн і кого я бачив на вокзалі у Wrocław. Я почувався кращим. Після кількох десятиліть вживання наркотиків, яке я вважав рекреаційним і нешкідливим, я помітив у себе тривожний розлад і симптоми депресії, які не пов’язував із вживанням психоактивних речовин.

Через відчуття тривоги я консультувався не з одним психіатром. Вони без зайвих запитань призначали мені антидепресанти та протитривожні препарати. А я, поєднуючи ліки, призначені спеціалістами, з наркотиками, створив коктейль речовин, який довів мене до краю, до мого першого дна.

У листопаді 2013 року я потрапив до реабілітаційного центру, який залишив через 3,5 місяця. Відтоді, тобто вже понад 9,5 року, я не вживаю речовин.

Зрештою, багато людей із мого оточення безкритично приймають бензодіазепіни й нібито нормально функціонують у суспільстві.

Після виходу з центру я потрапив до спільноти 12 Кроків NA, частиною якої відчуваю себе й досі. Центр і Спільнота відкрили переді мною справжнє обличчя цієї підступної хвороби. Вони дали мені інструменти для життя без речовин, турботи про сім’ю та спроб бути відповідальною людиною. Загалом я знав, що робити, але… не відчував цього до кінця.

Не будучи послідовним і уважним до себе, від залежності від речовин я непомітно перейшов до залежності від роботи. Я працював по 12–14 годин на день. Працюючи так багато, я переконував себе та близьких, що все так, як має бути. Адже я чистий і не вживаю. Я дуже сильно вірив, що дбаю про сім’ю. Однак сьогодні, дивлячись із перспективи, для моїх близьких це нічим не відрізнялося. Чи був я відсутній удома, бо вживав, чи тікав у роботу понад можливості організму — я залишав порожнечу у своїй сім’ї, навіть будучи чистим. Трудоголізм забирав у мене близьких, віддаляв від сім’ї, спричиняв конфліктні ситуації і, зрештою, як і наркотики, забирав мене самого, не дозволяючи чесно зустрітися із собою.

Кілька років тому, відчуваючи біль і невизначену порожнечу та бажаючи поглибити свої знання про залежність, я знайшов школу, яка, як я сподівався, систематизує й поглибить мої знання про цю хворобу. Після закінчення школи я відчував постійне незадоволення, що привело мене до знайомства з філософією гештальту, яка показала мені, де насправді шукати джерело страждань, за якими стояли мої дотеперішні нещастя, поразки та життєві розчарування.

Сьогодні я знаю, що маю ресурси, якими хотів би поділитися з людьми, яким набридло існування в товаристві тривоги, страждання, почуття сорому та ізоляції, які відчувають себе ув’язненими в клітці власних думок, примусів і нав’язливих ідей.

Я хочу показати простий шлях до здорового й повноцінного життя, до нового способу зустрічати те, що воно приносить. Хочу запропонувати людям, які впізнають частину себе в моїй історії, можливість жити власним життям, визначальним чинником якого більше не є тривога та страждання. Я пропоную авторський підхід до хвороби залежності, що поєднує здобуті знання з власним досвідом. Це новаторський погляд на проблему залежності, який може зробити багатомісячне перебування в реабілітаційному центрі непотрібним. Також маю пропозицію для людей, які закінчили реабілітаційний центр, збираються до нього або переживають рецидив.

Щиро запрошую людей, які борються з різними своїми залежностями або навіть не усвідомлюють їх.

Контакти

Artur Respondek
тел. 883 902 856