Читач зателефонував нам після того, як прочитав, що перед судом про дзвоніння дзвонів опівдні сказав ксьондз Zbigniew Pędziwiatr. Ми писали про це в матеріалі: Цікава судова справа болеславецького настоятеля Zbigniew Pędziwiatr.
Болеславецький священник, розповідаючи про історію молитви «Ангел Господній», оминув важливу, на думку нашого читача, історію війни з Османською імперією у XV столітті. А також те, що дзвоніння на «Ангел Господній» опівдні започаткував 1456 року папа Калікст III, щоб закликати християнський світ до священної війни. Це підтверджують світські та церковні джерела з історії дзвоніння опівдні на «Ангел Господній».
У XIII столітті папа Григорій IX (1227–1241) постановив, щоб Ангельське привітання відмовляли вранці та ввечері, завжди під звук дзвона. 1287 року Синод в Екст整理рі (Англія) рекомендував священникам, щоб вони привчали вірян тричі на день молитися «Радуйся, Маріє». І лише Калікст III (1378–1458) запровадив опівдні дзвоніння на «Ангел Господній».
Як папа Калікст III перетворив мирне привітання Діви Марії ангелом Гавриїлом і звіщення їй про народження немовляти Ісуса на заклик до війни та відвоювання Константинополя у невірних?
Головною метою понтифікату Калікста III було відвоювання Константинополя у турків. 1453 року Мехмед II Завойовник (1432–1481) захопив Константинополь, завершивши еру Візантійської імперії. Наступні роки його правління були роками завоювань: султан захопив території, що належали Візантії, Венеції, а також володіння в Мореї (Пелопоннесі).
Папа Калікст III відправив до правителів європейських держав легатів із проханнями організувати хрестовий похід. Він також розпочав збирання армії та будівництво флоту на Тибрі,
Священну війну з невірними він призначив на 1 березня 1456 року і відтоді наказав тричі на день дзвонити на «Ангел Господній», щоб випросити Божої допомоги під час війни з турками.
Флот під командуванням кардинала Тревізано вийшов із Неаполя і вступив у переможну сутичку з турками біля Лесбоса. Папа також розпорядився, щоб гроші з публічних зборів по всій Європі передали очільнику хрестового походу Jánosa Hunyady’ego, якому завдяки фінансовій підтримці вдалося витіснити турків під Белградом 22 липня 1456 року та поранити самого султана Мехмеда Завойовника.
János Hunyady користувався повагою та визнанням у Середньовіччі як геніальний стратег. Коли король Угорщини разом із магнатами залишили країну напризволяще перед неминучою поразкою через величезну перевагу турецької армії, що налічувала близько 150 тисяч людей, János Hunyady, маючи лише елітні кінні загони, які утримував власним коштом, поставив під рушницю міщан і селян, привівши в бойову готовність близько 50–60 тисяч людей. Сміливою атакою він знищив турецький флот, що блокував Белград на Дунаї, і прорвався до міста. Вирішальне зіткнення відбулося 21 та 22 липня 1456 року. Hunyadyemu вдалося захопити турецький табір і артилерійські позиції. Що важливіше, під час заворушень султан був поранений. Звістка про це спричинила паніку в турецьких лавах. Битва перетворилася на різанину. На полі бою залишилося 50 тисяч тіл турків, а ще 25 тисяч загинули від рук балканських селян.
— В Угорщині всі знають, що дзвони о 12:00 вшановують пам’ять про хрестовий похід проти турків, — каже читач. — Звук дзвонів опівдні також транслюють на угорському радіо, — додає він.