Чотирирічний роман Дороти був неймовірно дивним і так само неймовірно завершився. Коханий чоловік, з яким Дорота спілкувалася лише телефоном, за ці чотири роки кілька разів потрапляв в автомобільні аварії, був побитий мафією і двічі втрачав пам’ять. Він ніколи не дозволяв Дороті відвідати його в лікарні. Лише просив телефонувати й надсилати гроші, потрібні на ліки, операції, несплачені рахунки та борги його бізнесів, що занепадали. Він мав кілька магазинів, ресторани, пекарні, наймав працівників, яким треба було платити. І мав проблеми з банком, директор якого раз у раз блокував його рахунок. У день, коли Дорота дізналася, що її ошукала жінка, яка видавала себе за чоловіка, її власні борги перед банками становили сотні тисяч злотих.
Коли образ коханого розмивався, коли зникали його борги, небезпека, лікарняні палати, де він балансував на межі смерті, коли зникали директори банків, які вважали її його нареченою і телефонували з вимогами, кваплячи внести гроші, Дорота подумала: «Боже, що я наробила?!». Вона також відчула, що від неї відривається щось дуже погане. Відчула полегшення. Вона довго плакала на лавці в парку, перш ніж піти до поліції. Незв’язно розповідала, як її ошукали. Поліцейські не могли її зрозуміти. Вони запропонували написати шахрайці листа й вимагати повернення грошей. Дорота ще раз повторила, що ця сума становить майже 400 тисяч. Вони не хотіли вірити, були переконані, що Дорота, перебуваючи в шоці, плутає суми. Питали про чотири, потім про сорок тисяч. Вона вийшла з відділку, не отримавши допомоги. Через кілька місяців подала цивільний позов до суду.
Відповідачка-шахрайка не з’явилася на жодне з трьох засідань. Вона перебуває в психіатричній лікарні. Їй загрожує до 10 років ув’язнення, але вона мусить брати участь у процесі. Дорота не дуже сподівається повернути хоча б частину суми.
Нікому ця історія не вкладається в голові, бо це справа, яка може вміститися лише в доброму серці.
Серцеві справи
Це був серпень 2005 року. Дорота оплакувала померлу матір. Вона пішла з життя кілька місяців тому. Була для неї подругою, людиною, якій Дорота розповідала про себе найбільше. Вона також доглядала за матір’ю, коли та хворіла. Батько помер п’ятнадцять років тому. Обидві жінки були дуже близькі. Щоправда, у Дороти були брати, але вона не вміла говорити з ними так, як із матір’ю. У них було власне життя. Після смерті матері Дорота не могла знайти собі місця. Вона й далі жила в порожньому родинному будинку. Її скорбота затягнулася. Вона мала розлади сну й апетиту, була в депресії. Шукала когось, із ким могла б поговорити, поділитися тугою. Закохатися, створити сім’ю і нормально жити.
Її зацікавила пропозиція «SMS-побачення» однієї з радіостанцій. Менш ніж за три злотих можна було надіслати SMS із короткою інформацією про себе. SMS також з’являлося на вебсайті радіостанції. Тексти повідомлень були лаконічними: «Поранений блондин хоче познайомитися із надзвичайно симпатичною дівчиною віком 20–25 років. Bolesławiec, Lubań, околиці», «Хочу познайомитися із симпатичною дівчиною віком від 17 до 24 років із ґміни Gromadka, околиць Bolesławiec. Я милий, вродливий, пишіть сміливо».
Дорота також написала просто: «Мені тридцять років, я родом із Bolesławiec і шукаю друга». Їй відповіли кілька людей. Вона почала з ними розмовляти, розповідала про себе, почувалася краще. Однак жодне з цих знайомств її не захопило. Аж до дня її іменин, 5 вересня. Тоді надійшло повідомлення від особливої людини. Під SMS підписався Grzegorz. Він був романтиком із розбитим серцем. Дівчина його покинула. Katarzyna забрала в нього все й розбила йому серце. Він настільки розчарувався в жінках, що боявся відкритися новій знайомій. Цим він пояснював раптову зміну імені. Із Grzegorz він перехрестився на Szymon і до кінця користувався цим ім’ям. Спочатку він волів створити захисний бар’єр. Уже як Szymon писав віршики та римівки. Про деякі казав, що це його власні вірші. В одному з SMS він написав: «Це не випадковість, що я тебе покохав. Це не випадковість, що я так захопився. Це не випадковість, що моє серце здригнулося. Це доля звела мене з тобою». [03.10.2005 о 10:50]
Жінка найпрекрасніша, коли кохає
Szymon швидко зізнався у своїх почуттях. Він закохався в Дороту й прагнув її взаємності. «Раз у житті я так сильно закохався, що мені бракує слів. Лише тобі віддав своє серце, бо ти — жінка моїх мрій». [17.01.2006 о 22:49]
Повідомлення були сповнені почуттів. Чуттєві, але без еротичних підтекстів. У них не було навіть слів про пестощі. Szymon писав лише про дотик губ, що перехоплює подих, дотик рук, погляд в очі, пошук тепла відсутнього тіла. Усі SMS розповідали про велике, неосяжне, досконале кохання. «Ти і я. Серед тисяч ми міцно тримаємося за руки. Незвичайний день, урочиста мить і несміливий шепіт: Мила… Відтепер ми завжди й усюди разом, так мало бути і так буде!!!» [28.01.2006 о 19:54]. «Мої очі — твої, моє серце — твоє, мої уста — твої. Бачиш, я весь твій назавжди. Ніхто не забере мене в тебе, бо я нікому себе не віддам» [28.01.2006 о 23:41]
Потреба близькості, кохання, пошуку спорідненої душі, люблячої людини — усе це містилося в коротких текстових повідомленнях. Із них складалося ідеальне, незаплямоване, майже святе й міцне почуття, як речі остаточні. «Дорото, я кохаю тебе, як ніхто, за тобою пішов би у вогонь, бо Бог створив тебе для мене. Він знав, що ти будеш для мене ангелом-охоронцем». [14.03.2006 о 19:40]
Дорота почала залучатися емоційно. Спочатку вона ще просила часу. Пояснювала, що не може зізнатися в почуттях людині, якої ніколи не бачила. Дивувалася, що Szymon так швидко в неї закохався. Але SMS були наче спів сирени, який кликав до життя, якого їй бракувало. За яким сумує кожна людина. Вона вперше відчула такий міцний зв’язок, ніби мати знову була поруч. Він достукався до неї. Надсилав їй вірші та пісні. Деякі так її зворушували, що вона плакала. SMS вона переписувала на маленькі клаптики паперу на пам’ять, щоб радіти їм. Вона почувалася в безпеці. Була впевнена, що з’явилася людина, яка її не ошукає, не зрадить, перед якою вона може відкритися.
Для нього вона була зіркою на небі, яку він шукав у кожній мелодії. Коханий просив ангелів передати їй слова любові, що линули просто з його серця. Вона постійно була в його снах і мріях. Він прагнув її тепла, доброти, усмішки та щастя. Коли його не було поруч, він просив увесь світ нагадувати його коханій про любов, яку він до неї відчуває. Про це їй мали говорити небо, Земля, Сонце й Місяць. Ніхто, крім коханої, не мав значення. Вони мали стати обраним, досконалим подружжям, їхнє кохання скріпив сам Бог. Поруч із нею загоювалися його рани. Вона прощала йому всі провини. Їх розділяла лише лиха доля. І нещасний випадок.
Послухай-но, пане подорожній, що сталося…
Життя Szymon було складним. Він розповідав, що виріс у дитячому будинку. Його родина нібито накачувала його наркотиками в дитинстві, що завершилося пересадкою нирки. Єдина сестра жила за кордоном. Він був сам, як і Дорота. Щоправда, він розбагатів і мав якісь магазини, ресторани та кондитерську, але й це невдовзі мало зруйнуватися. Вони мали зустрітися через тиждень після знайомства за SMS. Але Szymon потрапив в автомобільну аварію під Poznań. Він саме їхав до неї. Поспішав. Не пощастило. SMS написав його колега. Szymon був у тяжкому стані. На нього чекала операція. Вона хотіла приїхати. Він відрадив її. Не хотів, щоб вона побачила його в такому поганому стані. Вона не поїхала. Коли знову попросила дозволити відвідати його, виявилося, що він уже лікується в іншій лікарні. Спочатку був у Poznań, потім у Warszawa, а зрештою його госпіталізували в London.
Перші прохання про гроші з’явилися наприкінці 2005 року. Він питав, чи допоможе вона йому у складній ситуації. Вона не могла не допомогти. Він не давав номера банківського рахунку, а адресу знайомої, яка жила неподалік Krotoszyn. Вона надсилала готівку на вказану адресу, а він дякував їй за це. Спочатку це були невеликі суми — двісті, п’ятсот злотих із власних заощаджень. Коли брат Дороти побачив переказ, він зацікавлено запитав, кому вона надсилає гроші. Вона збрехала, що це позика, яку невдовзі повернуть. Вона була незалежною. Їй не потрібно було нікому звітувати. Але згодом факт надсилання грошей вона приховувала від родини.
Лікування Szymon затягувалося, а витрати зростали. До цього додалися проблеми з виплатами найманим працівникам. Дорота не встигала надсилати нові суми. Перекази ставали дедалі більшими: тисяча, дві тисячі, п’ять, дев’ять тисяч за один раз. Зрештою Szymon позичив гроші в мафії, щоб виплатити зарплати. Він мав повернути їх із великими відсотками. Не встиг. На нього напали. Йому переламали руки й ноги. Він знову опинився в лікарні. Втратив пам’ять. Йому знову були потрібні гроші.
Szymon надіслав листи та свою фотографію. Один із них він також адресував братам Дороти. Він обіцяв одружитися, щойно закінчаться його фінансові та проблеми зі здоров’ям.
«Вітаю, скарб. Я не буду нічого тобі писати, бо не вмію писати листів. Щодо моєї адреси, то поки що я її тобі не повідомлю, оскільки в Poznań не маю постійної реєстрації. Уся кореспонденція надходить на прізвища знайомих. Якщо хочеш їхню адресу, скажи. Надішлю тобі SMS. Даю тобі дві фотографії. На одній Hanka, моя сестра, а на іншій я. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі. Я більше так не можу без тебе. Кохаю. Справді кохаю тебе, скарб».
На надісланій фотографії серед друзів сидить вродливий, худорлявий шатен із чітко окресленою щелепою, виразними рисами та гарною усмішкою. На іншій — схожа рисами жінка.
Дорота передусім боялася за нього. Переживала кожну аварію, кожне нещастя, яке з ним траплялося. І найбільше вмирала від страху, що його втратить. Так само, як втратила матір. Вона підтримувала його й телефонувала. Дзвонила, коли він готувався до операції. Це було так, ніби вона тримала його за руку. Казала, що все буде добре. Вона могла зупинити смерть. Надсилаючи гроші.
Кредити почалися у 2006 році. Спочатку вона позичала в банках, потім у фінансових установах. Консолідувала кредити. Брала нові. У неї були й власні витрати. Щомісяця вона надсилала понад 2 тисячі SMS, а рахунок за розмови зі стаціонарного телефону становив 5 тисяч. Коли банки перестали позичати, вона просила знайомих. Коханий обіцяв, що вона поверне свої гроші, якщо лише допоможе розблокувати його рахунок. Йому було потрібно лише п’ять тисяч або дві з половиною. Так минав місяць за місяцем. Один платіж за іншим відмірював Дороті час. Хоча вона рахувала його SMS і хвилинами телефонних розмов.
Важко ні в що не вірити
Був червень 2009 року. SMS від коханого змінилися за змістом. Більше не було віршиків про кохання, сильніше за смерть. Натомість побільшало запитань: «І що, ти можеш дістати хоча б 500 злотих?». Їй не було де позичити. Вона сама тонула в боргах. А голос коханого квапив її. Почалися погрози. Якось під час телефонної розмови хтось вихопив слухавку в Szymon і жіночим голосом крикнув Дороті: «Ми з тобою розберемося».
Мешканка Bolesławiec була переконана, що є нареченою Szymon. Їй почав телефонувати якийсь директор банку, який наполягав, щоб вона внесла гроші для розблокування рахунку майбутнього чоловіка. Він писав їй: «Передайте пану Szymon, що він усе втратив». За мить писав знову: «Пан Szymon має до 12:00 внести до банку суму 5 тисяч злотих. Потім банк забере все. Передайте йому це». Коли вона не відповідала, він звинувачував: «Так і думав, як пан Szymon казав. Ви брехлива й вас цікавили лише гроші Szymon, більше нічого».
Коханий перетворився на жадібну потвору, яка вимагала, просила, виманювала дедалі більше. Аж нарешті зателефонував Karol. Чоловік, який видавав себе за хлопця сестри Szymon. Він теж попросив грошей. Але тактика була іншою. Він сказав, що дістав номер Дороти, бо Szymon потребує грошей і просить його про позику. На жаль, у нього немає такої суми, і, можливо, вона могла б допомогти. Вона відмовила. Він ще раз попросив, а зрештою висміяв її. Коли зрозумів, що не отримає ані гроша, сказав їй, що вона стала жертвою шахрайства. Szymon насправді є жінкою. Її звати Małgorzata, і саме на її адресу Дорота стільки років надсилала гроші. Małgorzata має братів і сестер, батьків, а за надіслані гроші купувала речі на Allegro та ремонтувала будинок батьків, у якому жила. Усім розповідала, що має хлопця, який надсилає їй ці гроші з любові.
Спочатку Дорота розсміялася. А потім почала істерично плакати. Вона не знала, скільки часу просиділа на лавці в парку. До кінця вірила, що це чоловік. Нічого не підозрювала. Karol мусив розповідати їй історії, які знав від Szymon-Gośka, щоб вона нарешті повірила. Коли вона розповідала знайомим про те, що з нею сталося, люди не вірили.
Після цього Дорота на деякий час поїхала доглядати за літньою, хворою людиною. Вона приходила до тями. Досі приймає ліки.
Усю історію вона розповіла медіа, щоб їй почали вірити, що таке може статися. Читає коментарі в інтернеті. Знає, що про неї пишуть, ніби вона наївна. Вона не злиться через це. Звертає увагу на добрі відгуки. Вона не могла завдати нікому такого болю, тому не могла уявити, що хтось може так скривдити її. Останні розмови вона записувала, щоб здобути докази. 27 червня 2009 року Szymon надіслав останні SMS.
Дорото, я познайомився з кимось і не хочу розчаруватися, як із Kasią та тобою. Я не хочу бути з тобою, мені це ні до чого.
І ти знову нічого не пишеш.
Боже, нехай тобі ця знайома позичить і надішли.
Надсилаєш чи ні?
Тоді шукай пошту.
Шукай відкрите поштове відділення.
Знову нічого не пишеш. Ти завжди так робиш.
Шукай пошту й надішли.
Нехай хтось тобі підкине, це питання нашого існування або неіснування.
У тебе є ці гроші?
Дорото, я зараз не писатиму, іду з Agnieszka та друзями на вечірку. Потім озвуся, а ти там домовся з директором, добре.
Цивільна справа розглядається в Районному суді в Jelenia Góra.
Якщо хтось хотів би якось допомогти пані Дороті (наприклад, був у подібній ситуації та виграв справу проти шахрая), просимо звертатися до нас за адресою редакції. Ми передамо вам листування.
(інформація Grażyna Hanaf)