Чи погубили героя цієї історії пиха й гроші, чи дикий капіталізм, який переорав Польщу після 1989 року? Чи неправильно він розрахував власні можливості, чи його підставив німецький партнер? Історія болеславецького засновника фабрики солоних паличок закінчується провалом, але до цього вона нагадує американську мрію.
Ришард Рулінський — уродженець Болеславця. Тут він закінчив початкову школу, тут заснував і керував великим підприємством, звідси вирушав у світ укладати ще більші угоди — і тут же живе сьогодні.
Король бомбардирів
Рулінський, за його словами, походив із бідної родини. Батько 1937 року виїхав із Радомська до Франції на заробітки, а після війни повернувся на тодішні «повернуті землі» й обрав Болеславець місцем проживання. У родині Рулінських було троє синів. Після початкової школи Ришард поїхав до Технікуму харчової промисловості в Легниці. Там він навчався і захоплено грав у баскетбол. Успішно. Він був найкращим бомбардиром середніх шкіл, а його рекорд становив 89 очок у матчі ліги. Його придбав Metal Kluczbork, але, попри успіхи, професійним гравцем він не став. Повернувся до Болеславця.
В армії його відправили на кухарсько-офіціантські курси. Він так соромився цієї сфери обслуговування, що розірвав диплом. В армії він навчився складати меню та забезпечувати солдатів харчами. З дипломом майстра-пекаря і дублікатом розірваного диплома про закінчення кухарсько-офіціантських курсів у 1983 році він міг заснувати власний бізнес: фабрику солоних паличок.
Перший мільйон заробив біля пивних кіосків
Був розпал воєнного стану. Власна компанія була викликом. Рулінський позичив гроші на її створення у знайомих і взяв кредит у банку. Йому бракувало фахівців для запуску машин. Допоміг пекар із Любіна Анджей Гужинський, надіславши на підприємство Рулінського двох досвідчених працівників. Щоб придбати сировину й виплатити перші зарплати працівникам, підприємець мусив продати власний автомобіль.
Перший мільйон Рулінський заробив, продаючи солоні палички біля пивних кіосків по всій Нижній Сілезії. Так він здобував гроші на сировину, упаковку та зарплати працівникам. Перші торговельні контакти й контрагентів він налагодив лише пізніше, на Познанському продовольчому ярмарку. Йому було важливо започаткувати оптовий продаж.
Круасан, французька рогалина з Болеславця
Великим успіхом стало виробництво французьких рогаликів. Про першу в Польщі пекарню французької випічки Рулінський прочитав у «Kurier Polski». Пекарню заснував у Варшаві громадянин Швейцарії. Того самого дня, коли болеславецький підприємець прочитав статтю, він сів на потяг до Варшави, озброївшись коньяком і польською горілкою.
Він розпитав персонал, а коньяк і горілка розв’язували язики. Рулінський здобув контакт і написав швейцарцеві, запропонувавши створити компанію. Швейцарець відповів, але Рулінський не прийняв жодної з його трьох пропозицій. Він дізнався, що Bank Handlowy у Варшаві надає кредити на придбання французьких машин.
Отримати такий кредит було майже дивом. І все ж саме болеславець першим поляком отримав гроші від банку. Кажуть, банківська службовиця, яка вела його справу, тоді розплакалася від щастя.
Після візиту до Парижа Рулінський купив машини й розпочав виробництво. Болеславецькі круасани розходилися краще за гарячі пиріжки. Поляки купували їх оптом і продавали навіть у… Берліні. А по багети та рогалики клієнти приїжджали з усієї Нижньої Сілезії.
Ох! Вода віком 200 мільйонів років у пластиковій пляшці
— Ми можемо спати спокійно й не хвилюватися про якісну воду для себе та найближчих поколінь, — сказав президент міста Józef Król на зустрічі в Rulimpex 14 червня 1995 року. — Сьогодні це справжній скарб на вагу золота!
Для нового виробництва Ришард Рулінський мав власне джерело мінеральної води з тріасових відкладів (віком 200–220 мільйонів років!) із чудовими параметрами та винятковою оздоровчою цінністю. Джерело води на глибині 82 м отримало сертифікат Державного інституту гігієни Науково-дослідного інституту в Познані. В урочистому відкритті виробництва мінеральної води взяли участь міські посадовці, зокрема тодішній президент міста Józef Król.
Спочатку пляшки для води Рулінський імпортував, але згодом почав виробляти їх на машинах, привезених із Женеви. Потім розпочалося виробництво соків із частинками фруктів. Апельсинові та грейпфрутові соки здобули багато нагород, зокрема золоті медалі Polagra у 1996 і 1999 роках, а також Європейську медаль, яку в 2000 році присуджував Комітет європейської інтеграції.
Бренд «Och!», під яким продавалися продукти Рулінського, вийшов на європейський та американський ринки, де здобував нагороди за якість соків і напоїв.
Ришард Рулінський побував у США на конференції бізнесменів у Yale, познайомився із Збігневом Бжезінським, радником із питань безпеки президента Jimmy’ego Cartera, їздив у торговельні місії з багатьма міністрами, президентом Aleksandrem Kwaśniewskim, прем’єрами Jerzym Buzkiem і Józefem Oleksym, а також Włodzimierzem Czarzastym. У 1996–1999 роках він входив до списку 100 найбагатших поляків тижневика «Wprost».
Влодзімеж Любанський рекламує Rulimpex, воротар BKS виграє фуру із соками
Скориставшись сприятливою ситуацією, Ришард Рулінський запросив до Болеславця зірку футболу, щоб той рекламував його продукцію. Болеславецький стадіон тріщав по швах, до Болеславця приїхали загальнонаціональні телеканали та спортивні журналісти.
Любанський пробивав пенальті у ворота, які захищав воротар BKS Владислав Вонжик. Переможець цього поєдинку мав отримати фуру із соками. Вонжик відбив пенальті, а Рулінський подарував дві фури напоїв. Разом із воротарем вони вирішили роздати соки глядачам.
— Давно я не бачив таких черг за моїми коробочками, — сказав Ryszard Ruliński в інтерв’ю для «Rocznik Bolesławiecki».
За роки Ришард Рулінський працевлаштував дві тисячі працівників; його підприємство було захищеним підприємством, на території якого він організував непублічну лікарню. Здавалося, сприятлива смуга не закінчиться, але настав 2003 рік…
У 2003 році до Рулінського звернувся великий німецький концерн Richa-Fruchta з пропозицією придбати 76% часток у фабриці соків і напоїв Och!. Переговори про злиття тривали три місяці. Компанія запропонувала 25 мільйонів доларів і п’ятирічний термін на посаді президента для Рулінського. Рулінський планував побудувати в зоні у Wykrotach фабрику керамічної плитки. Однак у грудні 2003 року надійшла телеграма від потенційного німецького партнера: німці призупинили інвестицію через складну економічну ситуацію.
Великий може більше… втратити
— Я зазнав величезних збитків, повіривши цій компанії, — говорить Ryszard Ruliński в інтерв’ю «Rocznik Bolesławiecki 2020». — Фабрика соків втратила статус захищеного підприємства. Щоб урятувати компанію, я мусив ліквідувати Непублічний заклад охорони здоров’я та звільнити багатьох працівників, а пам’ятаймо, що масові звільнення дуже дорогі. Мені також довелося взяти іпотечні кредити під французьку пекарню та будинок. Це тривало п’ять важких років. Дохід від пекарні спрямовувався на погашення кредитів, але цього було недостатньо — обтяження були надто високими. У 2007 році компанія збанкрутувала. У 2010 році я закрив пекарню та звільнив 50 працівників. Увійшов керуючий у справах банкрутства. Він оцінив фабрику в 28 мільйонів. Подивіться, яка різниця між оцінкою, зробленою німцями. Нагадаю, йшлося про 25 мільйонів доларів. Фабрику продали за 2 мільйони, що означало для мене банкрутство, — говорить Рулінський в інтерв’ю.
«Знаєте, він нас поважав…»
В інтерв’ю «Rocznik Bolesławiecki 2020» наведено думку колишньої бухгалтерки компанії про Ришарда Рулінського.
— Йому був властивий гуманістичний підхід до людини, — говорить Leokadia Laudańska про Рулінського. — Він помічав особисті проблеми працівників, цінував нашу працю й добре платив. Знаєте, він нас поважав. Він дбав про працівників як мало хто, і я знаю, що кажу, бо мала кількох керівників. Із сумом мушу згадати про дві речі, які були головною причиною краху компанії. По-перше, це безмежна віра в людську чесність і доброзичливість. Багато хто цим користувався. Вони охоче брали позики, не повертаючи їх. Друга річ — слабкість до «пляшки». Зрештою дійшло до того, що він розгубився, не контролював ситуацію, він втрачав, а інші збагачувалися його коштом, — говорить бухгалтерка.
Ришард Рулінський в інтерв’ю також визнає, що якби багато людей повернули позики, він жив би значно краще, а доброзичливість частіше зустрічав від людей, які йому нічого не завдячують, ніж від тих, хто завдячує йому багато чим.
«Rocznik Bolesławiecki 2020», у якому можна прочитати все інтерв’ю з Ришардом Рулінським, можна придбати у Відділі історії міста (вул. Kutuzowa, 14) за ціною 30 злотих.