Гімнастка, яка вправляється на пілоні, могла б бути цілком нейтральним видовищем. Якби ми мали належну сексуальну освіту, ми звернули б увагу лише на вміння цієї людини, на працю, вкладену в їхнє здобуття, і це було б звичайною гімнастичною вправою. Навчання про людську сексуальність із дитячого садка могло б так вплинути на суспільство. Однак це не так.
Нині танець на пілоні неможливо відокремити від сексуальності, правда? А більшості досі не вдається відділити його від образу барів, освітлених червоним світлом, з алкоголем для дорослих чоловіків. Барів зі стриптизом, наркотиками та проституцією. Ті, хто коментував фотографії з урочистого вручення нагород, одразу це помітили.
«А що робить „пані“ на пілоні? Щойно на сцені були неповнолітні. Після „пані“ туди, до речі, теж зайшли діти. Світ котиться шкереберть».
«Дівчина, мабуть, добре робить те, що робить, але чи це час і місце для такого виступу? Не думаю. Відразу відчули огиду навіть 12-річні, наприклад моя донька та її подруги. Зараз, мабуть, усі мене розіпнуть, але що вдієш».
Полякам і полькам дуже бракує здорового ставлення до власної сексуальності, якого навчали б у школі без моралі пані Дульської. У школі, де про аборт безконтрольно може розповідати лише катехитка, адже вона говорить про «вбивство ненароджених». А професіонали у сфері сексуального здоров’я вже повинні мати сотню дозволів, і навіть тоді у школі Чернека їм не раді.
Свята або розпусниця
Або мати, дружина й «непорочна діва», або розпусна вбивця ненароджених дітей, яку за секс треба покарати народженням дитини. Такий погляд пропагує католицька ідеологія в польській школі. Тож не дивуйтеся потім, що люди, побачивши дівчину в трусиках і топі на пілоні на сцені під час урочистого вручення нагород за успіхи в навчанні, мають змішані почуття.
Нам сексуальна освіта потрібна як повітря. Нормальне ставлення до тіла, особливо жіночого, до сексуального здоров’я, знання про права людини та репродуктивні права людей. Бо коли знань немає, у головах ханжів, які силоміць намагаються зберегти «чистоту» та сексуальну стриманість, народжуються демони.
А може, веселка на сцені? У жодному разі!
Якби на тій самій сцені замість дівчинки, яка вправляється на пілоні, з’явилися діти з веселковим прапором, думаю, втрутилася б поліція. Більшість цих «просвітлених» учителів і вчительок не дозволила б показати шматок шестиколірної тканини, щоб не «зіпсувати» очі невинним дітям. До того ж на сцені був і монах. Безсумнівно, він виступав у ролі вчителя. Монах і веселка? Ні, польська школа цього ніколи не дозволить!
Grażyna Hanaf