Бернард Łętowski, який займається весільною фотографією, пише, що минулого року його фотографія увійшла до фінальної тридцятки. Її надрукували та представили на виставці після конкурсу. На заході лауреат був відсутній. Сьогодні, майже через рік після виставки, у своєму блозі він пише, що його здивувало виявлення своєї конкурсної фотографії у відділку поліції з підписом: viasudetica. Адже він розраховував, що його роботу підпишуть або його прізвищем, або там принаймні буде назва фірми його дружини, у якій він працює фотографом весільних урочистостей.
Вважаю це розчарування відсутністю підпису на фотографії цілком обґрунтованим. Зрештою, беручи участь у будь-якому конкурсі та потрапляючи до фіналу, людина розраховує на якусь нагороду. Для людини, яка живе фотографуванням, підпис на фотографії є цілком реальною вигодою — рекламою фірми. Фотографії з Глініади, виставлені після вернісажу в місцевих ресторанах, адже можуть побачити майбутні клієнти.
Хоча автор блогу заявляє, що вся ця справа не має для нього особливого значення і є лише роздумом в інтернет-мемуарах, у ній можна відчути нотку емоцій, яка спричинила непропорційний промах. Łętowski ввів читачів в оману. Адже на фотографії немає підпису viasudetica, там лише адреса вебсайту: www.gliniada.org.
Однак історія, описана Łętowski, проливає світло на проблему низької якості цьогорічних робіт і пояснює, чому більшість фотографій — це знімки людей, які щодня не мають багато спільного з фотографією. Gline-one, автор фотографії «Висадка в Нормандії», був настільки здивований високою оцінкою своєї роботи, що сам назвав її слабкою та надісланою на конкурс заради розваги.
Лицемірством є твердження, що люди, які беруть участь у конкурсі та організовують його, не розраховують на жодну вигоду.
Глініада має величезний рекламний потенціал, як сказав нам в інтерв’ю Генрі Kazimierczak, голова Польсько-американської торгової палати в Чикаго: «Створюючи такі заходи, як Глініада, підвищують привабливість регіону, що перетворюється на відчутні економічні вигоди.[…] У майбутньому на неї можна буде розраховувати, адже великі компанії можуть використовувати медійний потенціал і доступ до клієнта».
Підприємці, організовуючи Глініаду та заходи навколо неї, розраховують на вигоди, дбаючи про те, щоб бути помітними під час усіх заходів Глінолюдів. Via Sudetica як об’єднання дбає про інтереси своїх членів, а сама Глініада цього року була платформою для реклами підприємців. Свої процесії підготували, зокрема, Opałkowa Chata та Błękitny Burak. Łętowski, який хотів бачити на своїй фотографії власне прізвище або назву фірми, у якій працює, мав цілком обґрунтовані претензії.
Тільки про автора фотографії Łętowski об’єднання не подбало. Для інших фотографів реклама фірми не обов’язково має значення. Але вони можуть визнати привабливою можливість заявити про себе у фотографічному виданні чи познайомитися з фотографічним середовищем. Це може привабити талановитих людей більше, ніж сума 500 злотих як головна нагорода (минулого року). Або сама обіцянка привабливих нагород — чого б ця назва не приховувала (цього року).
Для професійних фотографів цей конкурс зовсім непривабливий. Вони фотографують Глінолюдів і продають знімки агентствам або надають послуги населенню та рекламують їх без допомоги конкурсу. Для талановитих аматорів, любителів чи хобістів цей конкурс не відкриває шляхів до світу професійної фотографії, де їх могли б помітити. Адже конкурс є місцевим.
Отже, залишилися ті, для кого «привабливі нагороди» та місцевий масштаб конкурсу все ще є привабливими. З повагою до людей, які надіслали фотографії на конкурс, підкреслюю, що більшість робіт цього року зробили фотографи вихідного дня.
Амбітний конкурс, який мав підкреслювати художні достоїнства параду Глінолюдів, перетворився на інтернет-конкурс: надішли фотографію — отримай привабливу нагороду. На рівень конкурсу вплинули отже невмілі дії об’єднання Via Sudetica, а не ті, хто лише оцінив явище.
Grażyna Hanaf