Чи слово, яке проголошує Церква через своїх священників, є чистим лицемірством, чи воно ще має якусь цінність?
Дедалі частіше я замислююся, чи має право священник, який повчає вірян з амвона, як їм жити? Звісно, не можна однаково оцінювати всіх духовних осіб, однак Церква багато років була інституцією, яка захищала священників, що порушували закон.
Що може подумати звичайний вірянин про священників після перегляду фільму братів Секельських «Тільки не кажи нікому»? Що він може сказати після перегляду фільму «Ксьондз» або прочитання інформації, яка заповнює Інтернет і розповідає про порушення закону священниками? Я вважаю, що приховувати священників-педофілів огидно.
Я вважаю, що дедалі частіше ми дивимося на священників як на потенційне зло. Дедалі менша кількість вірян у костелах свідчить про те, що Католицька Церква працює над тим, щоб ефективно відштовхнути від себе людей.
Найбільше дратує те, що Церква, навіть якщо вважає себе відповідальною за вчинки своїх священників, усе одно намагається нападати на їхніх жертв. Це показано у фільмі братів Секельських. Також обурює величезне багатство церкви, яке аж ніяк не узгоджується зі словами про бідність і смирення, що їх проголошує Католицька Церква. Дивлячись на духовних осіб, їхній стиль життя та розкіш, я запитую себе: де скромність?
А залученість духовних осіб у політику? Про що все це свідчить щодо Католицької Церкви? Чи ми досі довіряємо Церкві? Чи переживе Церква в Польщі всі бурі й знову стане чистою? Чи повинна вона твердо вдарити рукою по столу й сказати: досить розкоші, досить гріхів священників? А може, вона настільки сильна, що може нічого не робити, бо все одно виживе?