Я замислююся, яким буде розподіл політичних сил після виборів. Кожен потенційний і свідомий виборець думає, за кого голосуватиме 13 жовтня. Звичайно, я усвідомлюю, що кожна політична партія має своїх затятих виборців.
Найбільше мене цікавить, за кого проголосує виборець, який вагається. Вважаю, що невизначений виборець голосуватиме не за конкретну політичну партію, а проти партії.
Остання політична подія, пов’язана з нинішньою владою — її розбещеність і правління у справді візантійському стилі — мала б вплинути на результат виборів і змінити розстановку сил на політичній сцені. Чи станеться так? Гадаю, що ні.
На це впливає не лише слабкість опозиції, відсутність чітко сформульованої програми, а й виразного харизматичного лідера. Усі політичні партії надто неконкретні й надто слабкі, щоб, на мою скромну думку, становити загрозу для PiS.
Підтримка PiS не слабшає, попри численні більші чи менші іміджеві промахи. Партія, яку відкрито підтримує церква, почувається дедалі краще, про що свідчать результати опитувань, що зростають.
Я сам поставив собі запитання: це феномен чи просто політичний розрахунок виборців. Кожна просоціальна програма, попри збільшення державного боргу, є одним із чинників, які впливають або впливатимуть на перемогу на виборах.
Чи має католицька церква такий великий вплив на виборців, щоб указувати, за кого голосувати? Чи повинна та чи інша політична партія заводити роман із церквою, щоб забезпечити собі її прихильність? І нарешті, чи це етично, хоча, радше, слово «етика», «етично» — це ще один вираз, що майже нічого не означає. Пишу це, посилаючись на слова архієпископа Jędraszewskiego та його хрестовий похід проти «райдужної чуми», виголошені під час меси з нагоди 75-ї річниці початку Варшавського повстання. Чи мав архієпископ право вживати такі слова?
Який вплив і чи взагалі матиме така позиція церкви якийсь вплив на результат виборів? Чи можемо ми відповісти собі на ці запитання? До виборів насправді залишилося мало часу. Які партійні романи, які коаліції виникнуть, щоб вижити, лише для того, щоб знову потрапити до парламенту?
Чи приречені ми на дивні коаліції? Kukiz із PSL, спільний список SLD, партії Razem і Wiosny Biedronia — до речі, список носить прізвище Robert Biedroń, який не бере участі у виборах до польського парламенту, оскільки обрав мандат євродепутата, хоча перед виборами до Брюсселя це заперечував і заявляв, що хоче працювати в Польщі для Польщі. Сьогодні це звучить трохи як обман, але це ж лише... політика.
Запрошуємо до дискусії.